Розділ «ЗАНЯТТЯ ОДИНАДЦЯТЕ»

1. Граматична форма ділових документів

При складанні документів виникають труднощі не лише в доборі потрібних слів, а й у виборі відповідної граматичної форми. Найчастіше виникає сумнів щодо використання роду іменників, коли це стосується назви осіб за професією.

Наприклад: учитель -учителька, касир - касирка, лаборант - лаборантка, журналіст - журналістка, працівник - працівниця, викладач - викладачка.

Офіційні назви посад, професій-іменники чоловічого роду, тому в ділових паперах слід вживати саме їх.

Наприклад: старший викладач Світлана Дмитрівна; касир управління Марія Семенівна; лаборант інституту Оксана Вікторівна; науковий співробітник Ольга Семенівна; головний бухгалтер Лідія Іванівна.

Коли ж після таких сполук на позначення жіночого роду стоїть дієслово, то воно узгоджується з прізвищем і вживається у формі жіночого роду.

Наприклад: Головний архітектор району М.О.Подольська розробила план забудови нового масиву.

У ділових документах не вживають узгодження типу: наша голова накази ш, старша інженер поїхала, головна бухгалтер порадша тощо.

Не рекомендується називати осіб за місцем проживання та їх професією типу: сільчани, городяни, банкіри, вживаються: мешканці села, мешканці міста, працівники банку.

Досить часто в ділових паперах замість множини зустрічається однина.

Наприклад: Полтавські фермери зібрані великий урожай іцукрового буряку, соняшнику, картоплі.

Іноді в ділових документах іменники, шо означають речовину (вода, олія, сіль, масло, чаіі тощо), набувають форм множини.

Наприклад: високоякісні чаї. запашні масла, мінеральні води.

Зустрічаються помилки у вживанні давального відмінка іменників. Так, іменники чоловічого роду за сучасними нормами правопису мають переважно закінчення -ові, -еві: ректорові, директорові.

Трапляються помилки і у вживанні родового відмінка однини іменників чоловічого роду, де одні закінчуються на -а, -я (документа, векселя), інші на -у, -ю (протоколу, принципу, факту). У випадках сумніву, слід заглянути до словника.

Мовці часто плутають синтетичну й аналітичну форми прикметників: замість повніший, вичерпніший або більш повний, більш вичерпний кажуть більш повніший, більш вичерпніший.

2. Резюме

3. Прикметник

Прикметник - це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Прикметники змінюються за родами, числами, відмінками; виражають не процесуальні ознаки, властивості та відношення між предметами і явищами: якість (свіжийхліб, твердий грунт, м 'яка груша); розмір (велике поле, широка дорога, маленький будиночок); смак (кисло-солодка слива, солодка ягода); матеріал, з якого зроблений предмет (фарфорова чашка, дерев яні двері, скляний посуд); колір (жовто-блакитний прапор, фіолетові квіти, зелена трава); приналежність (наша фірма, мої акції, банківськіавтомобілі); зовнішні ознаки (білява дівчина, весеїа людина, стрункий хлопець): внутрішні властивості (перспективна ідея, ділова людина); часові відношення (вечірній автобус, пізній час); просторові відношення (останній ряд, правий берег, ліва обочина).