Розділ «ЗАНЯТТЯ ВОСЬМЕ»

1. Терміни та їх місце в діловому мовленні

Спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання - науки, культури, техніки, політики, економіки, називаються термінами. Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені образності, емоційно-експресивного забарвлення.

Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство, справочинство); запозичується із інших мов (бланк, бюджет); утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників (фітобіологія, фототелеграф, відеокамера).

Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому вони (терміни) і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні.

Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні вживаються у медицині, технологічні - в техніці. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема в справочинстві. Наприклад: справа-означає один документі сукупність документів, інше значення має словосполучення юридична справа. Правильне значення того чи іншого терміна допомагає з'ясувати контекст. При утворенні похідних форм терміна необхідно користуватися лише тими формами, які подаються в словнику чи довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та сприймання.

Слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор. Це ускладнює розуміння змісту документа.

Отже, терміни кожної сфери науки потребують особливої уваги, постійної роботи зі словниками й довідниками.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію.

Можна виділити такі основні групи термінологічної лексики: математичну (множення, кут, дільник, квадрат); фізичну (молекула, електрон, калорія, енергія, вольт); електротехнічну (контакт, струм, ізоляція); радіотехнічну (антена, радіоцентр, радіоприймач); літературознавчу (драма, поема, анапест, сюжет, персонаж); лінгвістичну (фонема, афікс, іменник, синтаксис, лексикологія, пароніми, діалект);

філософську (метафізика, базис, діаіектика); фінансову (банк, кредит, дебет, баланс, фінанси); хімічну (азот, водень, кисень, іонізація, оксиди); біологічну (рецептор, клітина, тичинка); медичну (вакцина, анальгін, термометр); музичну (соло, тріо, квінтет, октава); морську (катер, боцман, кубрик, капітан); залізничну (купе, експрес, провідник, тамбур); спортивну (футбол, тайм, гол, аут, шахи, хокей).

2. Акт

3. Число іменників

В українській мові іменники мають однину й множину.

Однина - позначення одного предмета, а також того, що сприймається як одне ціле: паркет, приміщення, прилад, цвях, ескіз, макет, ідея, підприємство.

Множина - це позначення сукупності предметів: облігації, комп 'ютери, столи, снопи, киги, дискети, акції, газети, листи, яблуні, папери.

Переважна більшість іменників мають дві форми: студент - студенти: викладач - викладачі; журналіст - журначісти; закон

- закони; протокол - протоколи; банк - банки; ; автобус -автобуси; велосипед - велосипеди.

Частина іменників має тільки однину або множину. Наприклад:

Одн и н а збірні: маса, юрба, збіжжя, спілка, рідня;