Розділ «3.3. Вплив соціального середовища на безпеку життєдіяльності»

– не сідати в машину до незнайомих людей.

У разі нападу треба кричати якомога голосніше або розбивати скло найближчого помешкання чи магазину.

Найсуворіші покарання Кримінальним кодексом України передбачено за вбивство та зґвалтування. Статеві злочини через важкі фізичні та психологічні наслідки для жертв належать до особливо тяжких. За деякі види зґвалтувань ст. 152 Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі терміном до 15 років. Однак потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють, оскільки не хочуть громадського розголосу, переживання неприємної процедури слідства та суду. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6–8 злочинів, які залишаються без покарання. Щоб знизити ризик зґвалтування, слід виконувати такі правила:

– не провокувати насилля своїм зовнішнім виглядом та поведінкою;

– уникати віддалених пляжів, місць для заміського відпочинку тощо, не ходити вечорами через двори, парки та сквери;

– обходити місця, де збираються підлітки, оскільки зґвалтування, скоєні в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння неповнолітніми, особливо жорстокі;

– спробувати встановити контакт зі злочинцем, тобто змусити його думати про жінку як про людину, а не сексуальний об'єкт; за допомогою хитрощів спробувати заманити ґвалтівника у місце, де є потенційний захист;

– у разі нападу можна застосувати фізичний опір – завдати ударів по больових місцях (область паху, обличчя, очі). Бити коліном або ліктем;

– голосно кричати (краще кричати "пожежа", ніж "ґвалтують").

У разі спроби зґвалтування жертва може сказати злочинцю, що хвора на захворювання, яке передається статевим шляхом (СНІД, сифіліс, гонорея тощо).

Отже, уникнути екстремальних криміногенних ситуацій або звести їх ризик до мінімального рівня можна шляхом дотримання правил особистої безпеки.

Маніпулятивний вплив як загроза безпеці життєдіяльності

Людина є не лише природною, біологічною істотою, а й духовною особистістю зі складним внутрішнім світом. Вона наділена розумом, абстрактним мисленням і мовою. На всі ці складні системи можна впливати, програмуючи поведінку людини за допомогою маніпулювання.

Маніпулювання (лат. manipulus – жменя) – вплив на людину (як правило, прихований) з метою домогтися дій, які відповідають цілям маніпулятора, дають йому певні переваги і вигоди.

Такий вплив може здійснюватися як щодо великих спільнот, так і щодо індивіда. Для впливу на суспільну свідомість розроблено певні технології, які використовують у різноманітних сферах, а найчастіше – у політиці та рекламі.

Маніпуляції в спілкуванні спираються на психічний процес прийняття рішень – вибору наявних альтернатив. З метою управління свідомістю сугестор (навіювач) пропонує ті аргументи, які допоможуть досягти цілей маніпулятивного впливу. Використовують кілька видів сугестій (навіювань).

Психоаналітично орієнтовані технології полягають у застосуванні механізму латерального програмування. Основну інформацію вкладають у латерально сконструйований вислів як другорядну, побічну. Людина погоджується чи не погоджується зі співрозмовником, а основну інформацію сприймає не замислюючись, несвідомо.

Гіпнотичний підхід полягає у зниженні свідомого сприйняття повідомлення і критичності при сприйнятті змісту. Сугестор діє на відчуття людини, а через них – на волю і розум. Люди володіють різним ступенем навіюваності, що залежить від невпевненості, боязкості, низького рівня самооцінки, вразливості, слабкості логічного аналізу. При навіюванні застосовують конкретні та образні ключові слова, сенс яких легко уявити, оскільки абстрактні поняття знижують силу навіювання. Наприклад, слово "яблуко" діє на уяву, а якісні ознаки (соковите, стигле, рум'яне, солодке, дрібне, тверде, кисле, червиве) формують образ.

Уникнення негативних часток "ні" і "не" знижує опір психіки людини, викликаючи сумніви, оскільки ці частки насторожують: "Прийняття цього рішення нам не нашкодить" і "Прийняття цього рішення може нам допомогти".

Одним із найсильніших способів сугестії є мовна динаміка, що підвищує сугестію мови: м'якість та сила голосу, багатство інтонацій, паузи, темп мови.