Розділ «ТЕМА 14. РЕАЛІЗАЦІЯ МАТЕРІАЛІВ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ»

- за нерозголошення інформації, що складає комерційну таємницю;

- за дотримання терміну проведення внутрішнього аудиту;

- за виконання плану та програми внутрішнього аудиту;

- за збитки, які були викликані простроченням виконання завдання з плану перевірок.

2. Розробка та реалізація системи заходів внутрішнього аудиту

3. Проблеми та перспективи розвитку внутрішнього аудиту в Україні та у світі

За сто років свого розвитку характер внутрішнього аудиту суттєво змінювався. Він виник у країнах Заходу на початку XX сторіччя та отримав сильний імпульс розвитку після Другої Світової війни у відповідь на зростання обсягів операцій та децентралізацію компаній.

У процесі банкрутства великих корпорацій на початку XX сторіччя визначилась певна недовіра до контролюючих органів, як зовнішніх так і внутрішніх, знизилась довіра до аудиторської справи. Бездоганність особистості аудитора як представника та захисника закону стало викликати сумніви.

Реакцією на ці події було прийняття нових законів та директив у галузі корпоративного управління, які посилюють регламентацію нагляду над підприємством та їхні ділові стосунки із зовнішнім аудитором. За одним із законів керівництво підприємства повинно підтверджувати ефективність внутрішнього контролю, а зовнішні аудитори повинні засвідчувати ці твердження. Необхідно відмітити також створення в економічно розвинутих країнах відповідної галузі права, зростання уваги до аудитора, підвищення регламентації щодо звітності корпорацій.

Такі події на світових ринках впливають і на аудиторську діяльність в Україні.

Однак, на сьогодні в нашій державі лише незначна кількість підприємств вбачає необхідність та користь у запровадженні в себе внутрішнього аудиту.

Причини цього явища полягають у наступному: - незначний строк діяльності внутрішнього аудиту зумовлює незначну поки що кількість кваліфікованих аудиторів, здатних виконувати завдання внутрішнього аудиту;

- до підприємств не застосовуються фінансові санкції за відсутність внутрішнього аудиту;

- утримання в штаті фахівців-аудиторів з високою оплатою збільшує витрати підприємства та ін.

При цьому перспективи розвитку аудиторської діяльності в Україні слід зв'язувати з переходом до системно-орієнтованого аудиту, коли зовнішні аудитори використовують у своїх оцінках результати роботи системи внутрішнього аудиту підприємств-замовників, зокрема, підсистеми внутрішнього аудиту.

Однак, як свідчить практика, організація системи внутрішнього аудиту в сучасних умовах характерна стійкістю тільки в банківській сфері, і тільки через необхідність виконання комерційними банками нормативних вимог НБУ. В інших сферах господарювання на підприємствах ще потрібно проводити роботу із створення підрозділів внутрішнього аудиту та забезпечення їхнього ефективного функціонування.

Якість та ефективність діяльності підрозділів внутрішнього аудиту повинні забезпечуватися стандартизацією їхньої діяльності, яка на поточний момент на рівні держави відсутня, а розроблені IBA "Стандарти професійної практики внутрішнього аудиту" мають тільки англомовну редакцію. Довіра ж до результатів діяльності внутрішніх аудиторів, перш за все, повинна підкріплюватися дотриманням етичних норм і принципів організації роботи служби внутрішнього аудиту, суттєвим з яких (але, нажаль, реалізація в Україні є дуже проблемною) є принцип незалежності внутрішнього аудитора та його організаційної відокремленості.

Нині можна визначити такі основні напрями вдосконалення внутрішнього аудиту в Україні:

- розробка та вдосконалення нормативно-правового регулювання аудиту;

- формування організаційної структури служб внутрішнього аудиту;