РОЗДІЛ 8. МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТА КРИТЕРІЇ ЇЇ ОЦІНЮВАННЯ

Продукція, видана робітникам сільськогосподарських підприємств, найнятим і залученим особам у рахунок оплати праці поточного року, оцінюється за собівартістю згідно зі звітом про очікувані результати фінансово-господарської діяльності на 1 жовтня звітного року, яка наприкінці року до фактичної собівартості не коригується.

За кодами 0140,0150,0160, 0170 у графі 6 відображається фактична собівартість живої маси реалізованої худоби і птиці за рік на підставі складеного господарством розрахунку фактичної собівартості одного центнера живої ваги худоби (за її видами) і птиці (без урахування племінного молодняку тварин).

Реалізований племінний молодняк тварин (за їх видами) відноситься на собівартість реалізованої продукції тваринництва за фактичною його вартістю, яка склалася на рахунку 21 "Поточні біологічні активи".

У форму № 50 с.-г. розділ 1 "Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції" сільськогосподарські підприємства включають дані про виробництво всіх видів продукції рослинництва, витрати коштів і праці на їх вирощування.

У графі 1 "Зібрана площа" відображається зібрана площа сільськогосподарських культур за їх видами, з яких оприбутковано за даними бухгалтерського обліку валовий збір і обліковані затрати на виробництво. У зібрану площу включаються площі, які на кінець року залишилися необмолоченими або незібраними (за окремим розрахунком), а також площі повторних (післяжнивних), проміжних, міжрядних (ущільнених) посівів.

У господарствах, які мають зрошувані і осушені землі, зібрані площі і збір урожаю показується загальний - з политих посівів, з осушених земель і решти посівів.

Показана у графі 1 зібрана площа за кожною культурою повинна бути зіставлена з площею, показаною в статистичній звітності за формою № 29 с.-г. "Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур". У випадку розходження даних необхідно дати пояснення.

У графі 2 (коди 0010-0120) наводять збір продукції з одного гектара. При цьому збір з 1 га зернових культур, соняшнику та інших культур визначають шляхом ділення валового збору в первісно оприбуткованій масі на зібрану площу, крім сіна, за яким збір з 1 га визначається шляхом ділення валового збору на фактично зібрану площу.

У графі 3 "Виробнича собівартість - усього" відображають затрати, віднесені на відповідну продукцію культур (груп культур), крім затрат на побічну продукцію, затрат за загиблими посівами від стихійного лиха. При обчисленні собівартості продукції слід керуватися Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 року № 132, та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" і 16 "Витрати".

Собівартість основної продукції зернових культур визначається за кількістю виробленої продукції у вазі після доробки, тобто за вирахуванням усушки і ваги відходів, що не використані. При цьому використані зернові відходи переводять у повноцінне зерно, виходячи із даних лабораторного аналізу з визначення відсотка наявності зерна в цих відходах. Для цього рекомендується зробити спеціальний розрахунок.

Якщо на кінець року за рослинництвом виявилися необмолочені зернові маси, то фактичні затрати розподіляють в такому порядку:

Із загальної суми фактичних затрат за зібраною обмолоченою і зібраною але необмолоченою масою виключаються витрати з обмолоту і вивезення продукції з поля. Решта суми затрат розподіляється пропорційно кількості гектарів між зібраною обмолоченою і зібраною необмолоченою масами.

Для визначення фактичної собівартості зібраних необмолочених культур ураховують затрати з їх обмолоту і вивезення. У такому ж порядку в подібних випадках визначають затрати і за іншими культурами.

У наступному році до вартості необмолочених мас додають затрати з їх обмолоту, очищення і транспортування.

Збір урожаю кукурудзи на зерно відображають у річному звіті в перерахунку качанів на сухе зерно. Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості на сухе зерно проводять відповідно до інструктивного листа колишнього МСГ СРСР від 16 травня 1977 року № 34 "Про порядок оформлення документів по перерахунку кукурудзи повної стиглості в зерно". При цьому переведення проводиться за фактичним виходом зерна в качанах, визначеним хлібоприймальним пунктом шляхом обмолоту середньодобових зразків, з урахуванням базисної вологості зерна в качанах (базисна вологість зерна в качанах кукурудзи приймається в розмірі 14%). У зв'язку з цим за зерном кукурудзи, реалізованим господарством хлібоприймальному підприємству в качанах, приймається залікова вага зерна, яка визначена хлібоприймальним підприємством. Переведення в зерно качанів кукурудзи повної стиглості, які залишилися в господарстві, проводять за середнім відсотком виходу зерна із качанів кукурудзи, реалізованої хлібоприймальному підприємству.

Якщо реалізація кукурудзи в господарстві не проводилася, то качани кукурудзи в повній стиглості переводять в зерно на основі лабораторного аналізу.

Розділ "Землекористування протягом звітного року" заповнюють за участю головного агронома господарства на основі Акта на право-користування землею, записів у земельно-кадастровій книзі і даних державного обліку земель.

Під час перевірки розділу "Продукція тваринництва" враховують, що до цього розділу форми № 50 с.-г. сільськогосподарські підприємства включають дані про затрати і виробництво всіх видів тваринницької продукції, включаючи вирощування, дорощування і відгодівлю худоби, як власної, так і одержаної від інших господарств-учасників.

При визначенні собівартості продукції тваринництва слід керуватися Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 р. № 132 та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" і 16 "Витрати". За кодом 0210 форми № 50 с.-г. показують суму одержаного гною. При цьому рідкий гній, назбираний і використаний як добрива або для виготовлення компостів, обліковується залежно від його вологості з перерахунку в умовний підстильний гній. Кількість сухої речовини в рідкому гної визначається періодично зональними агрохімічними лабораторіями і підтверджується довідками. Рідкий гній вологістю 98 % і більше слід відносити до стічних вод тваринницьких ферм і за аналогією з побутовими стічними водами їх не слід обліковувати як органічні добрива.

Затрати на гній визначаються, виходячи із нормативно-розрахункових витрат на його збирання в конкретних умовах (витрати складають амортизацію і поточний ремонт гноєсховищ і технічних засобів з видалення гною з тваринницьких приміщень, затрати щодо його зберігання і вилучення з гноєсховищ) і вартості підстилки.