Розділ «7.6. Методика аудиту запасів і витрат діяльності: основного, промислового, допоміжного та інших»

Вибіркову перевірку складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) також починають зі складання таблиці. У таблиці вказують найменування статей калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт, послуг (прямі матеріальні витрати, прямі витрати, загальновиробничі витрати). Крім того, до кожної статті наводять детальний склад кожної статті. У таблиці відводять графи для результатів перевірки (за даними бухгалтерського обліку та за даними аудиту). Відхилення за результатами перевірки показують в окремій графі.

Під час подальшого вивчення порядку обліку незавершеного виробництва встановлюють правильність і вчасність проведення його інвентаризації.

Для цих цілей завчасно складають тест перевірки проведення інвентаризації незавершеного виробництва.

У ньому наводять окремі питання, що характеризують:

* вчасність інвентаризації незавершеного виробництва;

* залишки витрат, які вчасно не списані з рахунка 23 "Виробництво" за завершеними процесами діяльності;

* можливість завчасного документального оформлення на виробництво товарно-матеріальних цінностей, але вчасно невикористаних;

* правильність оформлення порядку проведення інвентаризації незавершеного виробництва.

7.6.4. Методика аудиту витрат діяльності

Витрати підприємства на виробництво продукції відображають її собівартість. Вона складається з двох частин: з вартості спожитих засобів виробництва та з вартості продукту, створеного необхідною працею. Економічне значення собівартості полягає в тому, що вона показує величину витрат підприємства на виробництво продукції.

Розрізняють виробничу і повну собівартість продукції. Виробнича собівартість формується шляхом включення до неї прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці з нарахуваннями, інших прямих витрат, змінних загальновиробничих, постійних розподілених витрат. У повну собівартість продукції, крім виробничої собівартості, включають витрати на збут. Тому основним завданням аудиту правильності формування затрат на виробництво продукції є виявлення факту дотримання чіткої облікової класифікації їх при накопиченні за кожним калькуляційним об'єктом.

Методологічні засади формування витрат на виробництво обумовлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318. У стандарті наводиться визначення окремих термінів. Наприклад, елемент витрат - це сукупність економічно однорідних витрат. Непрямі витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Об'єкт обліку витрат - це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Під час перевірки формування витрат на виробництво необхідно враховувати, що в складі балансу підприємства відбувається або зменшення окремих статей активу, або збільшення зобов'язань. У цілому цей процес накопичення витрат призводить до зменшення власного капіталу і до отримання доходу підприємством. Якщо затрати не пов'язані з доходами певного періоду, то вони відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому були здійснені.

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, є тільки частиною собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). У собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) включаються нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та понаднормові виробничі витрати.

При більш детальному вивченні складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) можна побачити, що до неї включаються:

o прямі матеріальні витрати;

o прямі витрати на оплату праці; .

* інші прямі витрати;

o змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Якщо в результаті виробничої діяльності буде отримана супутня продукція, то її справедлива вартість розраховується з виробничої собівартості. Крім того, від виробничої собівартості віднімається також вартість супутньої продукції, яка використовується на даному підприємстві в оцінці можливого її використання.