Розділ «Модуль 4. Операції банків з цінними паперами, позабалансові та операції щодо забезпечення фінансової стійкості банку»

- банківські гарантії, спрямовані на виконання клієнтом своїх зобов'язань за торговельними та фінансовими угодами:

o тендерна гарантія (гарантія забезпечення пропозиції);

o гарантія повернення авансового платежу;

o гарантія повернення позики;

o гарантія виконання контракту;

o гарантія платежу; акцептування й авалювання векселів тощо (більш докладно розглянуті у темі 9 модуля 2 "Вексельні операції банку". У цілому, основна сфера застосування таких банківських гарантій - це фінансові угоди, за якими здійснюється гарантування випусків різних боргових зобов'язань (облігацій, векселів і т. д.), що мають твердий термін погашення. Це підвищує їх надійність і сприяє розміщенню позики. При цьому банк отримує комісію не витрачаючи коштів. Це пов'язано з тим, що позика повинна бути погашена з коштів, отриманих від реалізації проекту. Якщо ж до моменту погашення облігацій надходжень для виплати процентів і основної суми боргу буде недостатньо, вступає в дію банк, який надає суму, необхідну для виплати коштів власникам облігацій.

Перед наданням такої гарантії банк перевіряє фінансовий стан особи чи підприємства , які бажають отримати гарантію. Ця перевірка аналогічна тій, яка ведеться при наданні звичайної банківської позики. При цьому суми за такими гарантіями включаються у розрахунок при визначенні ліміту на видачу кредиту позичальнику.

Щоб знизити ризик по фінансовим гарантіям, банк також може вимагати забезпечення у формі депозиту чи ін. Коли ж відбувається виплата по гарантії, банк оформлює цю суму в балансі як комерційну позику, за яку клієнт сплачує відповідні відсотки. До цього моменту надана гарантія враховується на позабалансовому рахунку;

- до другого виду гарантій відносять зобов'язання за банківськими позиками, основними різновидами з яких є: кредитна лінія, угода про поновлюваний кредит, овердрафт, гарантія надання кредиту і виставлення акредитива та ряд ін. (більш докладно розглянуті у темі 10, модуль 2 "Кредитні операції банку").

За вказаними гарантіями зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:

o сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

o закінчення строку дії гарантії;

o відмови кредитора від своїх прав за гарантією через повернення її гарантові або через подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.

Банки, котрі беруть участь у здійсненні операцій з гарантіями, утримують комісійну винагороду та відшкодування витрат з принципала або з бенефіціара відповідно до умов гарантії та на підставі договору про надання гарантії або іншого відповідного договору, у якому передбачені умови утримання комісійної винагороди та відшкодування витрат. Комісійна винагорода від резидентів утримується банками лише в національній валюті.

У банківській практиці також може використовуватися контргарантія - гарантія, яку надає банк-контргарант на користь банку-гаранта або іншого банку-контргаранта. Для забезпечення контргарантії банк-контргарант може розміщати кошти грошового забезпечення на рахунку в банку-гаранті. У контргарантії має передбачатися відшкодування банком-контргарантом здійснених банком-гарантом платежів за наданими ним гарантіями, відповідно до умов контргарантії.

Слід зазначити, що гарантійні операції банку пов'язані із ризиком фінансування (обумовлений ймовірною недостатністю ресурсів у банку для виконання значної кількості зобов'язань за гарантіями) Такий ризик звичайно проявляється в періоди криз на грошовому ринку.

У цілому, гарантійні послуги, як і інші є позабалансовими і, в більшості випадків, втрачають силу, так і не будучи використаними. Але вони можуть перейти в розряд безпосередніх кредитних вкладень у випадках виконання банком зобов'язань за цим видом послуг.

3. Довірчі (трастові) послуги банку - це послуги, засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа - засновник трасту (довіритель) передає своє майно у розпорядження іншій особі - довірительному власнику (банку), для управління в інтересах цієї особи (установника) або третьої особи - бенефіціара (вигодонабувача). По суті, це операції банків або фінансових інститутів з управління майном, виконання інших послуг за дорученням і в інтересах клієнта на правах його довіреної особи.

Для виконання довірчих операцій банк повинен утворити відповідну інституційну інфраструктуру. Для цього необхідно отримати спеціальний дозвіл від Національного банку на здійснення трастових (довірчих) операцій та відкрити спеціалізований траст-відділ як самостійний і незалежний від інших відділів підрозділ, із своїм приміщенням, бухгалтерією і обладнанням. Це необхідно для того, щоб цінності, які належать банку, були фізично відокремлені від власності, що зберігається на довірчих рахунках.