Розділ «Модуль 2. Особливості здійснення розрахунково-касових та кредитних операцій банків»

1. Етап використання кредиту полягає в процедурі надання кредиту, його цільового спрямування, наглядом за ходом кредитної операції, повнотою і своєчасністю повернення позики і сплати відсотків. А саме, для надання позик, забезпечення нарахування процентів та контролю за погашенням кредиту здійснюється відкриття та обслуговування позичкових рахунків, які відображають порядок і строки руху коштів при кредитуванні. Слід зазначити, що банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позичкових рахунків:

o простий позичковий рахунок є найпоширенішою формою банківського строкового кредитування. На ньому може бути тільки активне (дебетове) сальдо;

o на позабалансових рахунках обліковуються зобов'язання банку з кредитування перед позичальником (у т. ч. гарантійні);

o контокорентний рахунок (поточний рахунок з овердрафтом) - це активно-пасивний рахунок, на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом. Цей рахунок поєднує позичковий рахунок з поточним і може мати як дебетове, так і кредитове сальдо;

o спеціальний позичковий рахунок застосовується банком в окремих випадках, наприклад при кредитуванні позичальника під заставу векселів. Він є формою обліку позичок до запитання.

У цілому, головним завданням банку на даному етапі є здійснення постійного контролю за рухом кредиту, виявлення сумнівних і небезпечних позик, розробка заходів щодо сприяння поверненню кредиту, вирішення питань пролонгації позик, здобуття додаткових гарантій, з'ясування можливості подальшого кредитування позичальника, а при необхідності - укладання нового кредитного договору.

5. Етап погашення заборгованості по позиці і сплати процентів за нею. Працівники банку перевіряють цільове використання кредиту, надходження суми боргу та плати за користування позикою відповідно до графіка, вирішують питання стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань тощо. Якщо в день повернення кредиту клієнт цього не робить, банк своїм розпорядженням стягує борг, переводячи строкову заборгованість у прострочену. У разі неможливості позичальником сплатити борг він стягується з гарантів (поручителів) у встановленому чинним законодавством порядку.

Погашення заборгованості за кредитом та відсотків за його користування здійснюється у черговості, яка встановлюється сторонами при укладенні угоди про надання кредиту.

Процес вивчення етапів кредитування має завершитися самостійним розглядом методів надання і способів погашення кредитів.

Крім етапів, що були розглянуті вище, можна окремо виділити роботу з проблемними кредитами, яка зводиться не тільки до пошуку можливостей повернення прострочених позик, а й до зменшення кредитного ризику за будь-якими позиками.

Кредитний ризик - це ризик несплати позичальником суми основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі. Розглядається як імовірність, загроза втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання прибутків або збільшення витрат, в результаті здійснення кредитних операцій.

Кредитний ризик розділяють на індивідуальний та портфельний.

Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий конкретний контрагент банку - позичальник, боржник, емітент цінних паперів. Розрізняють такі складові індивідуального кредитного ризику:

1) кредитний ризик щодо позичальника - ймовірність того, що кредит буде переведений до розряду проблемних (Р(А));

2) кредитний ризик щодо способу забезпечення позики - ймовірність того, що банку не вдасться за рахунок забезпечення позики покрити можливі втрати (Р(В));

3) кредитний ризик щодо кредитної угоди - відображає імовірність невиконання позичальником своїх зобов'язань перед банком це добуток кредитного ризику щодо позичальника на кредитний ризик щодо способу забезпечення позички: Р(С) = Р(А) o Р(В).

Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість перед банком за операціями, яким притаманний кредитний ризик (кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо).

Оцінювання портфельного кредитного ризику передбачає урахування концентрації та диверсифікації активів банку. Зокрема, для оцінки рівня портфельного кредитного ризику як у зарубіжній, так і вітчизняній банківській практиці використовуються коефіцієнти, розглянуті у табл. 10.3 та які визначаються як співвідношення суми резервів під заборгованість за кредитами (або зважених класифікованих позик) та загального обсягу позик (ряд. 4 і 1 у табл. 10.3), а також як співвідношення проблемних кредитів (прострочених і сумнівних) та загального обсягу позик (ряд. 2 у табл. 10.3) або як співвідношення проблемних кредитів та сумарних активів (характеризує якість активів [4, с. 156160, 478-498; 31, с. 171-187;]).

Таблиця 10.3. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ, ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ПОРТФЕЛЬНИЙ КРЕДИТНИЙ РИЗИК БАНКІВ УКРАЇНИ ЗА 2006-2009 рр. (%)

Такі коефіцієнти, по суті, характеризують питому вагу можливих втрат за кредитними операціями (визначених за обсягом резерву під кредитні ризики або за обсягом проблемних кредитів (прострочених і сумнівних)) у структурі кредитного портфеля банку (чи сумарних активів).