Розділ «Модуль 2. Особливості здійснення розрахунково-касових та кредитних операцій банків»

Зокрема, дані табл. 10.3 свідчать про зростання ризику кредитних втрат українських банків під час останньої фінансової кризи (пік якої прийшовся на 2009 рік), обумовивши збитковість їх діяльності.

Сукупний ризик кредитного портфеля залежить від рівня ризикованості кредитів, з яких його сформовано, а тому для визначення портфельного ризику слід проаналізувати ризик усіх його складових. Важливим є ґрунтовний розгляд методів управління кредитним ризиком. А саме, розрізняють:

1. Метод уникнення кредитного ризику - найпростіший та найбільш рішучий метод управління, що передбачає ухилення від ризикованої кредитної діяльності. Цей метод обмежений у практичному застосуванні, оскільки призводить до відмови від певних видів кредитної діяльності і, відповідно, до втрати доходів.

2. Методи зниження кредитного ризику банку не мають за мету усунення ризику, а лише його зниження та спрямовані на забезпечення отримання банком відповідної винагороди за прийняття ризику.

2.1. Основними методами зниження кредитного ризику на рівні кредитного портфеля є:

o диверсифікація кредитного портфеля - полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (величина капіталу, форма власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон). Розрізняють три види диверсифікації - галузеву, географічну та портфельну;

лімітування - як метод управління кредитним ризиком, полягає у встановленні максимально допустимих розмірів наданих позичок, що дозволяє обмежити ризик. Ліміти можуть установлюватися за видами кредитів, категоріями позичальників або групами взаємопов'язаних, за кредитами в окремі галузі, географічні території, за найбільш ризикованими напрямами кредитування, такими як надання довгострокових позичок, відкриття кредитних ліній, овердрафт не кредитування, кредитування в іноземній валюті тощо.

Ліміти визначаються як максимально допустимий розмір позички чи напряму кредитування і виражаються як в абсолютних граничних величинах (сума кредиту у грошовому вираженні), так і у відносних показниках (коефіцієнти, індекси, нормативи). Органи банківського нагляду в багатьох країнах лімітуванням регулюють діяльність банків, зокрема кредитну, установлюючи обов'язкові нормативи, які обмежують обсяги кредитів (для України це нормативи кредитного ризику Н7, Н8, Н9, Н10, обов'язкові до виконання);

o резервування - створення резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків як метод управління кредитним ризиком полягає в акумуляції частини коштів, які надалі використовуються для компенсації неповернених кредитів.

В Україні відповідно до Положення "Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями", з метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією (за категоріями якості) залежно від: фінансового стану боржника, стану виконання боржником зобов'язань за договором (стану обслуговування боргу) з урахуванням виду та умов кредитної операції. За результатами такої класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: І (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним; ІІ - помірний ризик; ІІІ - значний ризик; IV - високий ризик; V (найнижча) - реалізований ризик. Відповідно, Заборгованість за кредитними операціями, віднесеними до V категорії, є безнадійною. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за кредитом на індивідуальній основі як суму перевищення балансової вартості кредиту (без урахування суми раніше сформованого резерву) над теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків за цим кредитом за такою формулою:

Рінд = БВк - ТВк, (10.1)

де Рінд - сума резерву за кредитом;

БВк - балансова вартість кредиту, визначена банком без урахування суми раніше сформованого резерву;

ТВк - теперішня вартість попередньо оцінених майбутніх грошових потоків за кредитом. При цьому,грошові потоки оцінюються з урахуванням показника ризику кредиту та коефіцієнта ліквідності забезпечення.

Показник ризику за кредитом, наданим боржнику визначається банком самостійно в межах установленого діапазону (показано в табл. нижче) з урахуванням динаміки фактичних значень інтегрального показника (якщо боржник є юридичною особою), коефіцієнта покриття боргу, якості менеджменту боржника - юридичної особи, ринків збуту продукції, наявності бізнес-планів, рейтингів боржника - юридичної особи та інших подій та обставин, що можуть вплинути на своєчасність та повноту погашення боргу. Зокрема, враховується кредитна історія боржника, наявність згоди боржника використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, надання відомостей банком за відповідними договорами до бюро кредитних історій, а також іншої інформації, що забезпечує об'єктивну оцінку подій та обставин, які можуть свідчити про наявність ризиків погашення боргу боржником.

Відповідно, розрахунок інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи здійснюється із застосуванням багатофакторної дискримінантної моделі за методикою НБУ з урахуванням величини підприємства (велике, середнє чи мале), а також виду його економічної діяльності. В основу розрахунку при цьому покладено значення фінансових коефіцієнтів, розрахованих за даними фінансової звітності боржника - юридичної особи, що зважуються на відповідні вагові коефіцієнти, значення яких варіюється залежно від величини (велике, середнє чи мале) та виду економічної діяльності підприємства.

Що стосується боржників - фізичних осіб, то класифікація наданих їм кредитів за категоріями якості здійснюється з урахуванням класу боржника (А, Б, В і Г) та стану обслуговування ними боргу. Показник ризику за такими кредитами, визначається також у межах показаного нижче діапазону коливань.

ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА РИЗИКУ КРЕДИТУ, НАДАНОГО БОРЖНИКУ (ЮРИДИЧНІЙ ЧИ ФІЗИЧНІЙ ОСОБІ)

Слід враховувати, що кредити, надані фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, та кредити на поточні потреби, надані фізичній особі, загальна сума основного боргу за якими згідно з умовами договорів не перевищує 50 000 гривень, або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, визначений за офіційним валютним курсом, вважаються такими, що не є суттєвими і банк має право об'єднувати їх у групи та оцінювати ризик за ними на портфельній основі, ґрунтуючись на кількості днів прострочення боргу

У цілому, кошти резерву під кредитні ризики формують за рахунок витрат банку та використовують для списання боргу за кредитними операціями, які віднесено до V (найнижчої безнадійної) категорії якості. Така безнадійна кредитна заборгованість (у частині основної суми боргу, без нарахованих процентів і комісійних) списується банком згідно рішення правління банку.