Розділ «Модуль 2. Особливості здійснення розрахунково-касових та кредитних операцій банків»

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

г) незабезпечені (бланкові). Це короткострокові кредити без будь-якого забезпечення, які надаються банком надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і позитивну кредитну.

Слід зазначити, що банк має право видавати бланкові кредити тільки за умов додержання ним економічних нормативів.

Крім традиційних форм кредитування в банківській практиці отримали широке поширення фінансові послуги кредитного характеру, що з правового погляду за загальною ознакою не є договорами кредиту. Серед них можна виділити облік векселів (розглянуто у темі 9), а також лізинг, факторинг, форфейтинг (більш докладно вони будуть розглянуті у темі 17).

Загалом, вибір тієї чи іншої форми кредитування кожний банк здійснює залежно від своїх фінансових можливостей, обраної ним кредитної політики і контингенту клієнтів, що обслуговуються. Тому, важливим етапом вивчення даної теми є розгляд особливостей організації кредитної діяльності банку, який варто розпочати з визначення кредитного портфеля банку.

Кредитний портфель - це сукупність усіх позик, наданих банком з метою одержання прибутку. Обсяг кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. Дохідність і ризик - це основні параметри управління кредитним портфелем банку.

Якість та склад кредитного портфеля істотно залежать від організації кредитної роботи в банку, оскільки організаційна структура кредитного підрозділу в кожному конкретному банку має свої особливості. Передумовою створення системи управління кредитними операціями банку є розробка продуманої кредитної політики, яка формулює цілі та пріоритети кредитної діяльності банку, засоби та методи їх реалізації

Головною метою кредитної політики є формування зваженого та якісного підходу до управління ризиком на рівні кредитного портфеля банку. До цілей кредитної політики також можна віднести:

o забезпечення максимального рівня дохідності кредитного портфеля та акціонерного капіталу банку за допустимого рівня ризику;

o забезпечення зваженого та оптимального використання кредитних ресурсів;

o виконання всіх вимог і нормативних показників, встановлених Національним банком щодо обсягів кредитних вкладень, максимальних сум кредитів, наданих одному позичальнику (в тому числі інсайдерам)та ін.

Для найбільш ефективного використання ресурсів керівництво банку повинно визначити тип кредитної політики, який може бути:

1) консервативною (обережною), якщо частка кредитів у загальному обсязі робочих активів банку становить до 30 %, що забезпечує прибутковість банку за рахунок менш ризикованих активних операцій. Але в цьому разі банк втрачає значний сегмент фінансового ринку. Таке співвідношення між кредитами і робочими активами більш бажане для новоствореного банку, який ще не має достатнього досвіду кредитної роботи;

2) поміркованою є кредитної політики банку, частка кредитів якого у робочих активах перебуває в межах 30-50 %. Така політика притаманна стабільним і надійним банкам, які мають достатній досвід кредитної роботи;

3) агресивною є кредитна політика банку, частка кредитів якого перевищує 50 % робочих активів. Вона може бути обґрунтованою тільки надприбутками і не може бути тривалою. Слід пам'ятати, що чим більша частка кредитів у робочих активах і триваліший часовий термін її існування, тим вищий рівень ризику. Це твердження підтверджують дані табл. 10.2, які свідчать про надвисоке зростання питомої ваги кредитів у структурі активів українських банків (агресивна кредитна політика), особливо найбільших, що за погіршення економічних умов призвело до банківської кризи у 2008-2009 рр.

Документи кредитної політики є документами практичної реалізації загальних положень кредитної політики банку. До документів кредитної політики належать такі внутрішні положення банку: "Про кредитний комітет", "Про заставу", "Про оцінку фінансового стану позичальника", "Про порядок створення і використання резерву для відшкодування можливих втрат від кредитних операцій банку" та ін.

Координацію кредитної діяльності банку здійснює кредитний комітет, який створюється за рішенням правління банку як його постійний орган, що здійснює свою роботу під керівництвом і контролем правління банку. А операційна кредитна діяльність банку здійснюється через кредитний департамент банку, який керується, статутом банку, рішеннями загальних зборів акціонерів, ради і правління банку, рішеннями кредитного комітету. Безпосередню реалізацію кредитної політики здійснюють працівники фронт-офісу та бек-офісу

До завдань працівників фронт-офісу банку у частині кредитної діяльності належать:

- аналіз документів, що надаються клієнтом з метою отримання кредиту та проведення попереднього інтерв'ю з клієнтом; оцінка предмета застави за кредитом;

- оцінка кредитоспроможності клієнта та прийняття рішення про видачу кредиту тощо.