Розділ «ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК»

Ставка рефінансування Національного банку України — виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування. Національний банк України встановлює облікову та ломбардну процентні ставки.

Статутний капітал банку — сплачений та зареєстрований підписний капітал банку.

Субординований капітал банку — частина власного капіталу банку, капітал 2-го рівня. Складається з коштів, залучених у національній та в іноземній валюті на умовах субординованого боргу за угодою на строк не менше 5 років, із щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 % від їх первинної суми протягом останніх 5 років угоди. Довгочасність запозичення субординованого капіталу гарантує можливість використання банком цих коштів як власних. Можливість включення субординованого капіталу до складу власного капіталу дає змогу банкам успішно формувати свій капітал, дотримуватися економічних нормативів регулювання діяльності банків щодо розмірів капіталу.

Тимчасова адміністрація — процедура, що застосовується Національним банком України під час здійснення банківського нагляду за обставин, передбачених законодавством України.

Тимчасовий адміністратор — фізична або юридична особа, що призначається Національним банком України для здійснення тимчасової адміністрації.

Універсальний банк — банківська установа, що здійснює всі основні види банківських операцій (депозитні, кредитні, фондові, валютні, інвестиційні, довірчі, розрахункові) та надає широкий спектр банківських послуг. Універсалізація дає змогу банкам ефективніше мінімізувати банківські ризики, диверсифікувати джерела надходжень, сфери вкладення коштів, забезпечувати стабільність прибутків.

Уповноважена особа банку — особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення.

Уповноважений банк — банк чи інша фінансово-кредитна установа, яка має дозвіл (ліцензію) центрального банку на здійснення державних, галузевих, регіональних та інших програм, а також валютних операцій. Уповноважений банк може брати участь у фінансуванні та кредитуванні таких програм, у касовому виконанні бюджетів, придбанні та зберіганні дорогоцінних металів тощо. До такої участі залучаються банки, які мають репутацію надійних і тих, що ефективно діють, на конкурсній чи договірній основі (або за рішенням урядових органів).

Учасники банку — засновники банку, акціонери банку, який є відкритим акціонерним товариством, і пайовики кооперативного банку.

Філія банку — відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Фінансова (бухгалтерська) звітність банку — система взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан банку та результати його діяльності за звітний період.

Фінансова операція — будь-яка операція, пов'язана зі здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу, зокрема: внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу); переказ грошей з рахунку на рахунок; обмін валюти; надання послуг а випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів; надання або отримання позики або кредиту; страхування (перестрахування); надання фінансових гарантій та зобов'язань; довірче управління портфелем цінних паперів; фінансовий лізинг; здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, векселів, платіжних карток, грошових поштових переводів та інших платіжних інструментів; відкриття рахунку.

Фінансова операція, що стала об'єктом фінансового моніторингу — для банку (філії) — фінансова операція, інформація щодо якої внесена до реєстру фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу; для Уповноваженого органу — фінансова операція, що підлягає фінансовому моніторингу, яка взята Уповноваженим органом у встановленому порядку на облік та стосовно якої ним вживаються заходи щодо її аналізу.

Фінансова установа — юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та внесена до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Фінансова холдингова група — об'єднання установ, що надають фінансові послуги, серед яких має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою. Материнській компанії мас належати більше 50 % акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи.

Фінансовий моніторинг — сукупність заходів, спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Фінансові коефіцієнти — система фінансових показників, що характеризують співвідношення основних результатів діяльності банку та витрат фінансових ресурсів, структуру окремих елементів використовуваних активів і капіталу. Фінансові коефіцієнти є інформаційною базою аналізу фінансового стану банку та різних аспектів його фінансової діяльності.

Холдингова компанія — різновид структури акціонерної компанії, за якої одна корпорація чи компанія використовує свій капітал для придбай ня контрольних пакетів акцій інших юридичних самостійних компаній з метою встановлення контролю над ними, отримання таким чином в управління значно більших капіталів, ніж капітал цієї компанії. Підконтрольні компанії, у свою чергу, можуть так встановлювати контроль над іншими компаніями. Завдяки холдинговій компанії створюється можливість про водити єдину політику у великій групі юридичних незалежних компаній, гнучко коригувати спрямованість розвитку, оперативно диверсифікувати діяльність всього об'єднання. До складу банківського холдингу можуть входити не тільки юридично самостійні банки, а й небанківські організм ції.

Центральний банк — орган державного регулювання грошового ривку і грошово-кредитної системи країни, якому надано право здійснення контро лю діяльності кредитних установ, управління грошовим обігом, створення і збереження офіційних золотовалютних резервів, монопольне право емісії грошей.