Розділ «Тема 6. Кредитоспроможність позичальника: джерела інформації»

Зокрема, у примітках до фінансової звітності мають відображатися такі дані:

- облікова політика підприємства;

- інформація щодо виправлення помилок, які мали місце у попередніх періодах, зміст і сума помилок;

- статті фінансової звітності минулих періодів, які були пере-обраховані з метою повторного подання порівняльної інформації;

- вартість (первісна та переоцінена), за якою відображені у балансі основні засоби, нематеріальні активи;

- перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості;

- склад і сума доходів та витрат за кожною надзвичайною подією;

- інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами);

- інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Для задоволення попиту зовнішніх користувачів (банків, інвесторів тощо) у фінансовій звітності підприємства зазначається інформація про окремі напрями його діяльності, що дає змогу провести ґрунтовніший аналіз господарської діяльності підприємства та приймати більш зважені рішення. Така інформація зазначається у додатку до річної фінансової звітності {(Інформація за сегментами". Зокрема, у ньому містяться дані щодо фінансової звітності за пріоритетними звітними сегментами (доходи і витрати від діяльності у цих сегментах), допоміжними звітними сегментами та наводяться показники за допоміжними звітними географічними сегментами (виробничим, збутовим).

Необхідно зауважити, що при здійсненні аналізу кредитоспроможності позичальника бухгалтерська звітність дає лише загальне уявлення про фінансовий стан клієнта. Тому банкам для детального оцінювання фінансового стану позичальника, крім балансових даних, потрібно мати додаткові відомості, у першу чергу розшифровки окремих рахунків. При цьому слід брати до уваги можливу наявність у балансі, зокрема балансу-нетто, балансу-брутто, а також інших статей, які не відображають ні вартості майна, ні величини джерел коштів підприємства. Крім того, перед початком аналізу кредитоспроможності для наочності можна скласти аналітичний баланс, у якому розміщено статті активу за ступенем зростання ліквідності і статті пасиву за ступенем строковості зобов'язання. Для точного оцінювання кредитоспроможності доцільно простежити за динамікою балансів позичальника хоча б за останні два роки (а найкраще - за максимально можливу кількість років) з обов'язковим аналізом чинників, що впливали на рівень відповідних коефіцієнтів і показників.

6.3. Формування та зберігання кредитних історій позичальників у банку

Для оцінювання кредитоспроможності позичальника банківська установа, окрім інформації, отриманої від самого клієнта, використовує також інформацію, яка зберігається в архіві банку. Внутрішньобанківські джерела інформації складаються з відомостей про попередні контакти банку з клієнтом у сфері кредитних та інших взаємин. Велике значення при цьому мають архіви банку та інформація, яка зберігається в кредитних історіях (справах) клієнтів.

Кредитна історія (справа) позичальника - інформація про виконання позичальником у минулому зобов'язань за кредитними операціями за укладеними з банком (іншими банками) договорами. Кредитна справа позичальника в банку акумулює в собі інформацію про усі взаємозв'язки банку і клієнта з приводу проведення кредитної операції.

Кредитна справа позичальника включає в себе такі групи документів:

1) Контрольні документи (інформація щодо моніторингу кредиту): - картка контролю виконання позичальником умов кредитного договору;

- плани роботи;

- документи щодо видачі та супроводу кредиту;

- схема руху кредитних коштів;

- аналіз фінансового стану та розрахунок класу позичальника згідно з визначеною у банку методикою;