Розділ «Тема 5. Процес банківського кредитування та його організація»

Контроль за кредитними операціями - надзвичайно важливий, адже кредитна діяльність банківських установ не є достатньо регламентованою. Банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня процентних ставок і комісійних винагород. Банківські установи відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном і коштами.

На заключному етапі кредитного процесу також здійснюється повернення кредиту і сплата процентів за ним. Повне повернення кредиту з процентами і закриття кредитної справи є останнім етапом кредитного процесу. Повернення кредиту може здійснюватися одночасно чи в розстрочку (частинами). У першому випадку весь борг за кредитом повинен бути повернений у день настання строку погашення кредиту. У другому - встановлюється періодичність повернення кредиту. Можливе дострокове повернення кредиту при узгодженні сторін (банку і позичальника). Банк може надавати клієнту відстрочку погашення кредиту. Це допускається в окремих випадках при виникненні у позичальника тимчасових фінансових труднощів. Така відстрочка надається на обумовлений з банком період, як правило, під підвищений процент і має бути визначена в кредитній угоді. Якщо в день повернення кредиту у клієнта немає коштів для сплати боргу, банк своїм розпорядженням може стягувати кредит шляхом реалізації свого права на заставлене майно чи переведення строкової заборгованості на рахунок прострочених кредитів. Процентна ставка за простроченими кредитами, як правило, збільшується вдвічі.

Крім добровільного, банк може застосовувати також примусовий спосіб погашення кредиту. Сума боргу в цьому випадку списується з банківського рахунка позичальника без його згоди (примусово) за виконавчими документами судів. У разі відсутності у позичальника реальних перспектив погашення боргу перед банком залежно від виду забезпечення кредиту банк застосовує різні способи примусового стягнення боргу і процентів за ним. Зокрема, якщо кредит виданий під заставу майна, банк задовольняє свої вимоги до позичальника шляхом його реалізації. При видачі кредиту під гарантію (поруку) банк пред'являє до стягнення суму боргу своїм розпорядженням у безспірному порядку з рахунка гаранта. У разі, якщо забезпеченням за кредитом виступає страхове свідоцтво (поліс), банк отримує суму боргу від органів страхування (державних чи приватних страхових компаній) у розмірі, визначеному правилами страхування. Якщо забезпеченням є переуступка вимог, то банк пред'являє до сплати вимоги і рахунки боржника до третіх осіб та зараховує кошти, що надходять, на погашення кредиту.

Отже, процес банківського кредитування включає в себе сукупність взаємозв'язків позичальника і банку з приводу здійснення кредитної операції. Саме від правильної організації процесу кредитування у банку та розподілу повноважень між відповідними службами та підрозділами банківської установи залежить ефективність прийняття рішення щодо кредитного проекту, що сприятиме мінімізації ризиків кредитної діяльності банківської установи в цілому.

5.2. Порядок укладання кредитного договору та видача кредиту

Усі питання, що пов'язані з банківським кредитуванням, вирішуються позичальником і банком шляхом укладання кредитного договору. Отож, у разі прийняття кредитним комітетом позитивного рішення про надання кредиту позичальнику, фахівець кредитного підрозділу разом із працівником юридичної служби банку готує кредитний договір у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу.

Кредитний договір - це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і обов'язки та економічну відповідальність банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції.

Договір споживчого кредиту - це правочин, який укладається при наданні кредиту фізичній особі і надає споживачу особливі засоби правового захисту, які не притаманні для інших банківських правочинів. При цьому з мстою надання клієнтам можливості реальної оцінки стосовно власної кредитоспроможності та перспектив щодо погашення кредитної заборгованості, сплати процентів за користування кредитом та виконання інших фінансових зобов'язань, які виникають з приводу надання кредитних коштів банківськими установами, у договорі споживчого кредиту має розкриватись повна та вірогідна інформація про сукупну вартість кредиту.

Згідно з Цивільним кодексом України кредитний договір засвідчує зобов'язання банку (кредитодавця) надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Укладення кредитного договору між банком і позичальником - достатньо трудомісткий процес, який включає проведення правової експертизи документації позичальника та визначення всіх умов майбутньої кредитної операції. Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоб він містив такі юридичні норми, які давали би змогу регулювати весь комплекс взаємозв'язків банку з клієнтом (позичальником). У банківській практиці використовуються типові форми кредитних договорів стосовно різних видів кредитів, які розробляються банками самостійно та затверджуються у відповідних внутрішньобанківських положеннях. Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов кредитної операції визначаються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичальника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності.

Кредитні договори укладаються в письмовій формі і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін. Сторонами кредитного договору є кредитор - банківська установа, а не кредитне управління (відділ) банку або інший структурний підрозділ (у разі порушення цієї умови договір вважається недійсним), та позичальник - юридична (підприємство, установа, організація) чи фізична особа. Зміни до договору вносяться за погодженням обох сторін. Кредитний договір мас бути підписаний уповноваженими особами сторін, які його укладають. Предметом кредитного договору виступають грошові кошти. На вимогу однієї із сторін, кредитний договір може бути нотаріально посвідчений.

За своєю структурою кредитний договір має включати такі складові:

1. Назву і номер кредитного договору.

2. Дату і місце укладання договору.

3. Преамбулу, в якій зазначаються офіційне найменування сторін, що укладають кредитний договір, та їхня організаційно-правова форма, посилання на документи, що підтверджують повноваження осіб, які підписують договір. У преамбулі має зазначатись назва банку та позичальника, яка передбачена їхніми установчими документами.

4. Предмет договору, який містить такі відомості:

- надання кредиту (відкриття кредитної лінії);

- мета кредиту;

- сума кредиту (прописом і цифрами);

- процентна ставка за користування кредитом;