Розділ «Тема 5. Процес банківського кредитування та його організація»

- контракти та договори, які є об'єктом кредитування (договори купівлі, рахунки-фактури, накладні, митні декларації та ін.), копії контрактів, договорів та інших документів, які є джерелом отримання виручки та погашення кредиту (договори продажу, протоколи про наміри, проекти договорів на реалізацію та інше);

- дозволи, ліцензії, патенти, що надані позичальнику державними органами на здійснення його діяльності;

- документи на майно, яке передається у заставу;

- інші необхідні для аналізу документи.

Юридичним відділом надається висновок щодо повноти та правильності наданих для аналізу документів, у тому числі: про повноваження потенційного позичальника та поручителя (майнового поручителя) у відповідності до установчих документів; за запитами підрозділів ризик-менеджменту або відповідних кредитних підрозділів - про наявність необхідних ліцензій, дозволів та інших документів для проведення позичальником діяльності, на яку надається кредит; про відповідність чинному законодавству України контрактів, які передбачається фінансувати; про належність майна, яке пропонується у заставу, позичальнику та майновому поручителю, та юридичну можливість прийняття його у заставу; про ризики юридичного характеру, що існують або можуть виникнути; рекомендації юридичного характеру щодо отримання додаткової інформації і документації та інше.

За наявності застережень з боку юридичної служби висновок має містити можливі пропозиції щодо їх усунення.

Підрозділ ризик-менеджменту проводить оцінювання фінансового стану з визначенням класу позичальника згідно з діючою у банку методикою та аналіз кредитного проекту згідно з внутрішніми нормативними документами банку. При цьому він запитує в клієнта інформацію щодо майна, майнових прав чи іншого забезпечення, що пропонується в заставу банку для здійснення його оцінювання.

Клієнт надає забезпечення та оформляє всі необхідні документи. При наданні кредиту під поручительство або гарантію третіх осіб, здійснюється аналіз фінансового стану поручителя або гаранта. Відділ ризик-менеджменту описує в своєму висновку ризики кредитного проекту та надає його до відділу кредитування юридичних осіб.

Після проведення аналізу кредитоспроможності позичальника та оцінювання кредитного проекту необхідно значну увагу приділяти визначенню умов забезпечення повернення кредиту. Кожна з запропонованих позичальником форм забезпечення оформляється окремим документом, що має юридичну силу і закріплює за кредитором певне фінансове джерело для погашення боргу у разі відсутності коштів у позичальника після настання строку погашення кредиту. Кредитний працівник банку разом із працівником юридичного відділу та служби безпеки банку повинні впевнитись у можливості реалізації забезпечення як додаткового шляху погашення кредиту і процентів за його користування. Зокрема, працівники банку повинні перевірити і підтвердити його наявність, місцезнаходження, можливість його відчуження, ліквідність тощо.

На підготовчому етапі процесу кредитування за умови позитивного для позичальника закінчення вивчення кредитоспроможності та оцінювання ризику також здійснюється структуризація кредиту, тобто визначення основних параметрів кредитної угоди (рис. 5.3).

Розробляючи умови кредитної угоди, банк має перш за все визначити вид кредиту. Залежно від того, на які цілі спрямовуватимуться отримані підприємством кредитні ресурси, різнитиметься і спосіб акумулювання коштів, необхідних для погашення заборгованості. Запозичені кошти, які були використані для формування оборотного капіталу, вивільняються після закінчення процесу кругообігу, тобто, як правило, після реалізації продукції у позичальника з'являється можливість повернути кредит. Цей кругообіг, зазвичай, не перевищує одного року. Тому, кредити, вкладені

Р и с. 5.3. Структуризація кредиту

в оборотний капітал, належать до короткострокових. Якщо кредит використовується для придбання обладнання, транспортних засобів та інших видів основних фондів, то кошти для його погашення будуть отримані в процесі тривалого періоду експлуатації, який перевищує один рік. У цьому разі потрібен довгостроковий кредит. Що ж стосується методу кредитування, який пропонується клієнту, то він має якнайкраще відповідати характеру операції, що кредитується.

Успіх кредитної операції значною мірою залежить від правильно встановленого строку кредитування. Якщо кредитною угодою будуть передбачені дуже стислі строки, то позичальник може залишитись без необхідних коштів, що призведе до спаду виробництва. Якщо ж будуть встановлені дуже ліберальні строки та умови погашення кредиту, то позичальник деякий час зможе користуватись неконтрольованими банком коштами.

Значну роль у структуру ванн і кредиту має правильне визначення суми кредиту. її заниження може призвести до порушення строків повернення, тому що кредитна операція не буде здійснена вчасно, а завищення - до нецільового використання частини кредиту. Зазвичай сума кредиту встановлюється в межах витрат, що кредитуються.

Значну увагу під час структуризації кредиту приділяють вартості (ціні) кредиту, що складається з процентної ставки, комісії за видачу та оформлення кредиту й інших елементів. При визначенні величини процентної ставки необхідно враховувати чинники, що властиві конкретній кредитній операції, її місцю та часу. Тут банку необхідно враховувати всю гамму своїх взаємозв'язків з клієнтом. Якщо ці стосунки різносторонні, мають широкі масштаби (наприклад, клієнт зберігає значний стабільний залишок на своєму рахунку, користується різноманітними банківськими послугами), у результаті чого банк отримує додатковий дохід, то він має прагнути зберегти та закріпити взаємини з клієнтом. Таким клієнтам можна встановити пільговий процент за кредитом.

Погашення кредиту може здійснюватися різними способами: одночасним внеском після закінчення строку дії кредитної угоди; однаковими сумами протягом всього періоду дії кредитної угоди; шляхом спрямування виторгу від реалізації продукції на повернення кредиту. У разі повернення кредиту рівномірними внесками розробляється графік повернення згідно зі строками оборотності того виду капіталу, на формування якого було надано кредит.

Більшість банківських кредитів надається під відповідний вид забезпечення. У банківській практиці використовуються різні види забезпечення кредитів (застава рухомого і нерухомого майна, гарантія, порука, страхування тощо). Визначаючи цей елемент структури кредиту, працівник банку повинен керуватися традиціями, що склались у банківській практиці, а також оцінювати характер кредитної операції і ризики для банківської установи.

Після закінчення роботи щодо структуризації кредиту кредитки н працівник банку переходить до наступного - основного етапу кредитного процесу і приступає до переговорів про складання кредитної угоди з клієнтом. При цьому клієнта ознайомлюють з умовами майбутньої кредитної операції (процентна ставка, комісія, забезпечення тощо). Ці пропозиції можуть суттєво відрізнятись від умов, що містяться в кредитній заявці клієнта. Зближення позицій банку і клієнта та досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів. Щоб уникнути помилки та забезпечити об'єктивність у прийнятті рішення, банк, як правило, встановлює обмеження повноважень окремих посадових осіб щодо укладання кредитних договорів. Таке обмеження залежить від суми кредиту, строку, ризику та інших чинників.

Одночасно з розглядом кредитним та юридичним працівником можливостей надання кредиту працівники служби банківської безпеки проводять перевірку відсутності фактів порушень норм цивільного, кримінального та адміністративного законодавства підприємством та його керівниками, попереджають позичальника про кримінальну відповідальність за надання банку відомостей та документів, що заздалегідь не відповідають дійсності, та налають письмовий висновок.