Розділ «Тема 13. Банківський моніторинг кредитування»

3. Заміна товару (зіпсованого, втраченого), яке виступає забезпеченням кредиту, здійснюється аналогічним за якістю і кількістю. Заміна всього предмета застави або його частини фіксується додатковою угодою до договору застави. Під час заміни застави співробітники кредитного підрозділу і служби безпеки банку беруть участь у проведенні заходів щодо відвантаження і отримання товару.

4. У разі, якщо позичальник перешкоджає у проведенні моніторингу забезпечення і заміні заставного майна через втрату чи пошкодження, банківська установа може вимагати від клієнта передачі заставлених товарів у заклад (така умова має бути обумовлена у договорі застави). У разі прийняття банком товарів у заклад слід враховувати строки зберігання товарів та інші специфічні особливості майна, яке надається у забезпечення, за необхідності жорстко контролювати їх своєчасну заміну.

5. Якщо проведений аналіз засвідчив, що предмет застави втратив свою вартість порівняно з вартістю на момент прийняття застави, то заставодавець повинен надати відсутній обсяг забезпечення або зробити повернення пропорційної суми кредиту.

6. У разі виявлення відсутності предмета застави чи неналежного його зберігання заставодавцем банківська установа має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого заставою, звернувши за необхідності стягнення на предмет застави.

7. У разі, якщо майно, яке надане в заставу, приховується позичальником (заставодавцем чи зберігачем), співробітник кредитного відділу банку звертається до служби безпеки банківської установи за допомогою у встановленні місцезнаходження прихованого майна. При цьому аналізуються причини виникнення такої ситуації, які повідомляються керівникам кредитного підрозділу та служби безпеки банку.

У разі необхідності звернення стягнення на предмет застави внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань проводиться процедура моніторингу заставного майна при настанні строку погашення кредиту і процентів за ним. При цьому співробітники кредитного підрозділу і служби безпеки банківської установи здійснюють конкретні дії щодо забезпечення збереження предмета застави:

- організовують цілодобову охорону (за необхідності) або інший режим охорони предмета застави, достатній для забезпечення його збереження (дані умови мають бути обумовлені в договорі застави);

- організовують заходи щодо приведення предмета застави у відповідність до умов договору застави;

- контролюють товарні потоки заставодавця та інше. Позаплановий моніторинг може проводитися за ініціативою

підрозділу заставних операцій чи кредитного підрозділу банку.

Підставою для обов'язкового проведення позапланового моніторингу майна, що надається у забезпечення, є прострочення сплати позичальником суми нарахованих процентів чи основної суми боргу за кредитом, неочікувана зміна складу, структури та кількості предметів застави тощо.

За результатами моніторингу позитивний висновок про достатність заставного покриття за забезпеченими ним кредитними зобов'язаннями може бути зроблений тільки з урахуванням комплексного аналізу всіх складових процедури моніторингу забезпечення. У разі виявлення порушень умов договору застави даний факт відображається в акті перевірки. При наявності заперечень заставодавця щодо виявлених порушень дані зауваження також зазначаються в акті.

13.4. Внутрішня аудиторська перевірка кредитної діяльності банку

Важливим елементом кредитного моніторингу є внутрішній аудит кредитування, зокрема, проведення перевірок стану кредитного портфеля банку службами внутрішнього аудиту. Така перевірка здійснюється відділом, підвідомчим контролеру банку. Контролер банку перебуває в безпосередній адміністративній підзвітності керуючого банківською установою або особи, яка є його заступником. Результати аудиторської перевірки належить відображати у спеціальному звіті, який надається керівництву банку та керівникам його підрозділів. Одночасно із оцінюванням кредитного портфеля аудитори повинні надавати рекомендації щодо удосконалення роботи кредитного підрозділу.

Під внутрішнім аудитом банку розуміється система контролю за банківською діяльністю для оцінювання та вдосконалення системи внутрішнього контролю при мінімізації витрат на неї.

Аудиторські перевірки у банку проводяться відповідно до річного плану. Кожна з них передбачає кілька стадій (рис. 13.1):

Рис. 13.1. Стадії внутрішньої аудиторської перевірки

1. Планування - розробка програми аудиту із зазначенням докладних процедур та мобілізація необхідного кваліфікованого персоналу.

2. Робота на місцях - виконання програми аудиту і підготовка робочих документів.

3. Складання звітності - викладення у звіті виявлених фактів і результатів для ознайомлення керівництва.