Розділ «Тема 13. Банківський моніторинг кредитування»

- проведення відповідними працівниками квартальної інвентаризації позабалансових рахунків за кредитними операціями;

- дотримання процедури нарахування процентів за кредитами та порядку контролю за нарахуванням і сплатою процентів тощо.

Аудитор перевіряє правильність оформлення всіх документів, наявність необхідних реквізитів, посилань і підписів. Він контролює стан кредитних рахунків, а також ведення аналітичного обліку кредитних операцій на бланках рахунків, відкритих кожному позичальнику, на кожний вид кредиту. Він перевіряє також синтетичний облік, який здійснюється на активних балансових рахунках.

Оцінюючи отримані результати, аудитор повинен проаналізувати відхилення та помилки у кредитній діяльності, виявити їх суттєвість, причини і ступінь впливу на інші ділянки аудиту. Це підлягає відображенню в робочій документації аудитора. Результати перевірки узагальнюються у звіті, в якому подається оцінка якості всього кредитного портфеля на час проведення перевірки та загальна характеристика роботи персоналу і керівного складу кредитного підрозділу банку. Звіт надасться керуючому і раді директорів банку.

У звітах про результати аудиторської перевірки розробляється висновок щодо:

- загального стану надання кредитів і їх погашення;

- основних причин кредитних неплатежів (через недостатню кваліфікацію працівників, які займаються цими проблемами, практику видачі кредитів поза межами встановленої процедури - за вказівкою керівництва банку тощо);

- стану зі списанням безнадійних кредитів;

- стану резервів на покриття заборгованості за кредитами;

- стану ведення кредитної звітності та іншої документації, у тому числі кредитної справи позичальника.

- фінансових, кадрово-організаційних та інших засобів для вирішення проблеми непогашення кредитів.

Для проведення зовнішнього аудиту банки можуть звертатися до послуг сторонніх аудиторських компаній. У цьому разі важливою умовою їх ефективної діяльності є незалежність від банку, оскільки висновки аудиторів, як правило, характеризуються більшою об'єктивністю, ніж висновки працівників банку.

Отож, внутрішній аудит кредитної діяльності банку дає змогу керівництву одержати максимально вірогідну та об'єктивну інформацію про діяльність кредитного підрозділу банку та приймати правильні управлінські рішення для мінімізації ризиків банківської діяльності, а також забезпечити підвищення ефективності діяльності кредитних підрозділів щодо організації кредитного процесу.

Короткі підсумки

1. Для забезпечення ефективної банківської кредитної діяльності існує об'єктивна необхідність у постійному моніторингу процесів кредитування в банку. При здійсненні внутрішнього моніторингу кредитної діяльності банківська установа має керуватися розробленою кредитною політикою та визначеними внутрішньобанківськими положеннями, а також нормативно-правовими актами України щодо вимог до проведення контролю в процесі здійснення банківської діяльності. При цьому проведенням моніторингу в банку повинні займатися найбільш кваліфіковані та досвідчені працівники.

2. При здійсненні кредитного моніторингу в банку працівникам кредитного підрозділу слід проводити постійний контроль як за кожною окремою кредитною операцією, так і за якістю кредитного портфеля банку загалом. Головною метою здійснення банківського кредитного моніторингу є запобігання виникненню фінансових втрат у процесі здійснення кредитної діяльності.

3. Кредитний моніторинг можна класифікувати за різними ознаками, зокрема, за сферою здійснення, характером проведення, залежно від методів здійснення, масштабів проведення нагляду, ділянки охоплення та груп позичальників. При цьому основними напрямами здійснення кредитного моніторингу в банку є: контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредитних коштів, зміною фінансового стану позичальника, перевірка якості прийнятого кредитного забезпечення та зберігання заставленого майна, аналіз якості і структури кредитного портфеля банку в цілому тощо.

4. У разі здійснення моніторингу цільового використання кредиту працівники кредитних підрозділів банку повинні проводити контроль, як правило, у три етапи: попередній, поточний і подальший моніторинг. Попередній моніторинг включає в себе перевірку кредитної документації позичальника, зокрема, наявність найменувань, відповідність реквізитів тощо. Поточний моніторинг полягає в перевірці цільового використання кредитних коштів, зокрема, відповідності витрат кредитних коштів на вказані у кредитному договорі цілі, наявності майна, придбаного за кредитні кошти, стадії реалізації кредитного проекту, надходжень коштів на рахунки позичальника тощо. Подальший моніторинг проводиться з метою з'ясування чинників, які вплинули на дотримання позичальником умов кредитного договору щодо цільового використання кредиту.

5. Важливе значення у здійсненні внутрішньобанківського моніторингу має перевірка майна, яке надається позичальником у забезпечення. У результаті проведення такої перевірки працівники банківської установи повинні пересвідчитися у реальній наявності заставленого майна, відповідності вартості майна сумі, зазначеній у договорі застави, умовах зберігання предмета забезпечення, дотримання позичальником умов договору застави тощо.

6. Перевірка майна, яке надане позичальником у забезпечення за кредитом, має здійснюватися протягом усього строку дії кредитної угоди. При цьому банківські установи можуть розробляти графіки проведення планових та позапланових перевірок. Періодичність проведення перевірки заставленого майна може залежати від виду майна, наданого у забезпечення, фінансового стану позичальника та його класу за рейтингом надійності, визначеного банком, а також стану обслуговування боргу клієнтом.