Розділ «Тема 9. Юридичні форми забезпечення банківських кредитів»

- відкличну гарантію;

- безвідкличну гарантію, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром.

5. Залежно від способу надання гарантії можуть бути:

- прямі, в яких беруть участь три сторони: 1) принципал (позичальник), за дорученням якого надається гарантія; 2) банк-гарант, який надає гарантію; 3) бенефіціар (кредитор), на користь якого налається гарантія;

- непрямі, в яких беруть участь чотири сторони: 1) принципал, який дає доручення обслуговуючому банку звернутися до банку-гаранта з проханням надання гарантії на користь бенефіара (кредитора) і в якості забезпечення надати на користь банку гаранта свою гарантію; 2) банк, який обслуговує принципала і за його дорученням звертається до банку-гаранта за наданням гарантії на користь бенефіціара, при цьому банк принципала виступає гарантом (надає свою гарантію - контргарантію) на користь банку-гаранта за наданою ним основною гарантією (на користь бенефіціара); 3) банк-гарант, який надає на користь бенефіціара (кредитора) за дорученням банку, що обслуговує принципала, гарантію, забезпечену контргарантію; 4) бенефіціар (кредитор), на користь якого надається гарантія банку-гаранта.

6. Залежно від предмета забезпечення гарантії поділяються на:

- платіжні гарантії (гарантії в забезпечення виконання платіжних зобов'язань покупців (принципалів) перед продавцями (бенефіціарами);

- договірні гарантії (гарантії в забезпечення виконання зобов'язань продавців чи підрядчиків (принципалів) перед покупцями чи замовниками (бенефіціарами) (наприклад, тендерні гарантії, гарантії повернення авансу, належного виконання контракту тощо)).

7. Залежно від валюти надання гарантії розрізняють гарантії:

- у національній валюті;

- в іноземних валютах.

Банківська гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед банком-кредитором (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала (боржника) у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення кредитором вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед банком-кредитором не залежить від основного зобов'язання позичальника (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії. Претензії банку, який отримав гарантію, можуть бути реалізовані лише тоді, коли станеться гарантійний випадок. Взаємини щодо забезпечення кредитного договору гарантією можуть бути оформлені у виді гарантійного листа, наданого організацією (банком)-гарантом.

Гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. У такому разі банк-кредитор зобов'язаний письмово повідомити гаранта про прийняття гарантійного листа як забезпечення кредиту. У цьому повідомленні банк-кредитор зазначає найменування позичальника, дату і номер кредитного договору, розмір забезпеченої вимоги (суму кредиту, проценти за користування ним). Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10-15 днів більше строку погашення кредиту, повернення якого забезпечується гарантією. Гарантійний лист складається у двох примірниках. Другий примірник гарантійного листа з поміткою банку, що обслуговує гаранта, про прийняття гарантії передається у банк позичальника, після чого здійснюється кредитування під гарантію. Дія гарантії закінчується із закінченням забезпеченого нею зобов'язання, із закінченням граничного строку гарантії, а також, якщо банк протягом трьох місяців від дня закінчення строку зобов'язання за гарантією не пред'явив позов до гаранта. Кредитування під гарантію проводиться після отримання другого примірника цього листа з відміткою банку, що обслуговує гаранта.

Згідно з вітчизняним законодавством установа, яка надає гарантію (гарант) має визначені обов'язки та права. Зокрема, гарант зобов'язаний:

- після одержання вимоги кредитора негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами;

- розглянути вимогу кредитора разом із доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії;

- сплатити суму, на яку видано гарантію (у разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії).

До прав гаранта належать:

- право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога чи додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги). Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника (повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню).

- право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, а інше не встановлено договором між гарантом і боржником.