Правове регулювання виноградарства

Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції

Можливість укладення такого договору у виноградарстві спеціально передбачена Порядком переробки винограду, плодів та ягід на виноматеріал на давальницьких умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 6 листопада 1997 р., відповідно до якого переробка винограду, плодів та ягід на виноматеріали на давальницьких умовах здійснюється суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності (виконавцями) за наявності в них спеціального дозволу (ліцензії), оформленого з додержанням установлених вимог. Розрахунки за послуги з переробки давальницької сировини, що надаються виконавцями, можуть провадитися повністю або частково давальницькою сировиною чи готовою продукцією (виноматеріалами), на одержання якої повинна оформлюватися ліцензія.

В опосередкуванні відносин товаровиробників винограду з підприємствами торгівлі, постачальницькими та іншими організаціями, які, як правило, реалізують виноград фізичним особам, застосовується договір комісії. Він опосередковує відносини по наданню торговельних послуг шляхом вчинення угод однією особою в інтересах іншої. Застосування цього договору у виноградарському господарстві вирішує проблему реалізації надлишків продукції у великих виноградарських господарствах і продукції невеликих господарств, які не мають налагоджених каналів її реалізації, що дозволяє якомога швидше довести продукцію до споживачів з найменшими витратами.

Одним із видів договорів, які знаходяться на стадії становлення, є договори у сфері реалізації виноградної продукції через спеціалізовані аграрні біржі. Практика господарювання свідчить, що реалізація виноградної продукції за допомогою біржової торгівлі, основною функцією якої відповідно до Закону України від 10 грудня 1991 р. "Про товарну біржу" є формування ринкових цін на підставі попиту і пропозиції, сприяє виноградарським господарствам реалізовувати свою продукцію за вигідною для них ціною[24]. Позитивним також є те, що застосування біржових угод надає можливість застрахувати товар від несприятливої зміни цін на ринку й авансувати виноградарські господарства під майбутні поставки сировини.

Наступним важливим аспектом правового регулювання виноградарства та виноробства є регламентація державної підтримки у цій сфері. Передусім, потребують державної допомоги аграрні підприємства, що займаються виноградарством, зокрема розсадництвом. Унаслідок призупинення планової реконструкції виноградників і відсутності потреби в прищепленому садивному матеріалі, відбувся майже повний занепад розсадницької бази. Більшість комплексів та майстерень закриті, викорчувані значні площі маточників підщепної лози. Ті розсадники, які залишилися, знаходяться не в найкращому стані, адже ця галузь є однією з найбільш енерго- і ресурсоемких, тому за нинішніх умов різко зросла собівартість садивного матеріалу, а його виробництво стало збитковим. Ті невеликі об'єми саджанців, які виробляються, не мають належного попиту[25].

Правове регулювання державної підтримки сільського господарства загалом здійснюється спеціальним Законом України від 24 червня 2004 р. "Про державну підтримку сільського господарства України", яким визначено основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення[26].

Відповідно до ст. 13 вищезазначеного Закону фінансова підтримка суб'єктів господарювання агропромислового комплексу надається через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, а ст. 17 Закону передбачає такі види державної підтримки, як: І) виділення бюджетних субсидій з розрахунку на одиницю оброблюваних угідь; 2) виконання цільових державних програм, спрямованих на підвищення родючості грунтів, боротьбу із шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин, ведення сільського господарства на радіаційно забруднених територіях; 3) звільнення від ввізного мита при ввезенні на митну територію України безпосередньо сільськогосподарськими товаровиробниками виключно для власних потреб техніки та обладнання для сільськогосподарського виробництва (тракторів, сільськогосподарських машин, вантажних автомобілів зберігання і подальшої переробки фруктів), аналоги яких не виробляються в Україні; 4) підтримка заходів, пов'язаних із забезпеченням контролю якості та безпеки продуктів харчування[27].

Щодо останнього з переліченого, необхідно зазначити, що в науковій літературі вказується, що продукція виноградарства може бути конкурентоспроможною на міжнародному ринку за умови використання під час виробництва системи управління якістю ISO 9001. У 2009 році було розроблено гармонізований із цією системою державний стандарт ДСТУ ISO 9001:2009 "Система управління якістю. Вимоги" на заміну ДСТУ ISO 9001:2001. Даний стандарт рекомендовано застосовувати для сертифікації систем управляння якістю, а вимоги, зазначені в стандарті, відповідають чинному законодавству України[28].

Державна підтримка виноградарства надається також відповідно до Галузевої програми розвитку виноградарства та виноробства України на період до 2025 року, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук від 21 липня 2008 р. № 444/74[29].

Таким чином, вирощування винограду врегульовано низкою законодавчих актів, зокрема законами України "Про виноград та виноградне вино"[30], "Про насіння і садивний матеріал"[31], "Про охорону прав на сорти рослин"[32], "Про пестициди і агрохімікати"[33], Земельним кодексом України[34], Податковим кодексом України[35] та ін.

На розвиток виноградарства розроблено Галузеву програму розвитку виноградарства та виноробства України на період до 2025 року, що затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 21 липня 2008 р. № 444/74. Метою цієї Програми є реалізація державної політики України щодо регулювання розвитку виноградарства, концентрації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу для розв'язання головних проблем галузі. Розвиток виноградно-виноробної галузі має забезпечуватись шляхом: 1) визначення пріоритетів розвитку виноградарства з урахуванням зональних та регіональних особливостей; 2) подовження терміну дії Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" до 2025 р.; 3) удосконалення механізму надання державної підтримки виноградарству та забезпечення розвитку виноробства з урахуванням вимог СОТ, у тому числі переведення заходів підтримки галузі виноградарства з "жовтої скриньки" у "зелену скриньку"; 4) розробки Виноградного кадастру в рамках загального земельного кадастру; 5) створення організаційно-правових умов для розвитку паритетних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки; 6) урегулювання земельних відносин та раціоналізації землекористування, розробка юридичного та технічного оформлення права оренди землі під виноградниками, формування ринку земель сільськогосподарського призначення; 7) здійснення заходів щодо забезпечення розвитку інфраструктури ринку виноробної продукції, диверсифікації каналів реалізації та забезпечення якості продукції, регулювання попиту і пропозиції, захисту ринку від імпортної винопродукції та сировини низької якості; 8) здійснення заходів щодо збільшення ємності ринку винограду та продуктів його переробки з урахуванням потреб населення, його купівельної спроможності та максимальних можливостей експорту; 9) інноваційно-інвестиційного зміцнення матеріально-технічної бази виноградно-виноробної галузі, впровадження екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій; і 0) удосконалення страхової та податкової політики у сфері виноградно-виноробного виробництва; 11) підвищення ролі науки й освіти, розвитку дорадництва; 12) збереження трудових ресурсів, формування ефективної системи забезпечення галузі кадрами шляхом підготовки фахівців за цільовим направленням та залучення молодих фахівців для роботи у виноградарстві й виноробстві; 13) удосконалення системи управління у виноградно-виноробній галузі; 14) розроблення галузевої нормативної і технологічної документації, яка відповідає положенням та вимогам Європейського Співтовариства за рахунок коштів, передбачених на наукові дослідження[36].

З приводу переліченого слід нагадати, що Виноградний кадастр України було розроблено у 2009 році[25]. Разом із тим, Закон України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" втратив чинність у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України. У п. 16 перехідних положень цього Кодексу передбачено, що збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства сплачується тимчасово, до 1 січня 2018 року. Платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої. Виробники алкогольних напоїв є платниками збору лише за умови реалізації ними цієї продукції в роздрібній торгівлі безпосередньо споживачам. У разі постачання такої продукції суб'єктам оптової та роздрібної торгівлі власного виробництва вони не є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Ставка збору досить невелика і становить півтора відсотка від об'єкта оподаткування. Суми збору розподіляються та використовуються таким чином: вісімдесят п'ять відсотків – на розвиток виноградарства і садівництва, п'ятнадцять відсотків – на розвиток хмелярства[38]. Проте такі обсяги державної підтримки виноградарству є недостатніми для забезпечення конкурентоспроможності галузі.

Отже, правовідносинам, які виникають у процесі виробництва виноградної продукції, властиві свої особливості правового регулювання. Вони складають органічний комплекс земельних, майнових, господарських, трудових, організаційно-управлінських та інших відносин, набувають цілісності та самостійності завдяки тому, що вони орієнтовані на забезпечення виробництва винограду та іншої виноградної продукції. Специфіка цих правовідносин полягає головним чином у їх структурі (суб'єкт, об'єкт і зміст) і зумовлюється наступними чинниками: 1) трудомісткість – широке застосування фізичної праці працюючих на виноградарських підприємствах: під час посадки виноградників, їх зрідженості, обробки хімікатами, збирання винограду та ін.; 2) сезонність виробничого процесу; 3) багаторічне використання виноградних насаджень; 4) залежність кількісних і якісних показників урожаю винограду не тільки від інтенсивності праці, а й від природно-кліматичних умов (якості грунту, кількості тепла та опадів, напрямку і сили вітрових потоків, розташованості виноградників над рівнем моря тощо).

До суб'єктів правовідносин, які складаються у процесі виробництва виноградної продукції належать, з одного боку, товаровиробники цієї продукції, з другого – члени (учасники), наймані працівники, органи управління підприємств, їх структурні підрозділи, інші суб'єкти господарювання, органи державної влади й місцевого самоврядування.

Особливості правового статусу товаровиробників виноградної продукції залежать, насамперед, від предмета їх діяльності – виду продукції, яку вони виробляють. Виноградну продукцію можна класифікувати на: 1) виноград; 2) садивний матеріал винограду; 3) виноробну продукція; 4) продукцію, яка виготовляється шляхом переробки винограду, окрім виноробної – соки, ізюм тощо.

Виходячи зі змісту Закону України "Про виноград та виноградне вино", товаровиробниками винограду вважаються юридичні й фізичні особи, господарська діяльність яких спрямована на виробництво технічних і столових сортів винограду, що зареєстрували свої виноградні насадження в центральному органі виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства, який визначає з виділенням у натурі зони виробництва винограду, в яких регламентується сортовий склад вирощування винограду відповідно до спеціалізації району виноградарства й заявлених категорій вина.

Товаровиробниками садивного матеріалу винограду згідно із Законом України від 26 грудня 2002 р. "Про насіння і садивний матеріал" виступають суб'єкти розсадництва – фізичні та юридичні особи, яким надано право займатися виробництвом, реалізацією та використанням садивного матеріалу винограду відповідно до вищевказаного закону[39]. Суб'єкти розсадництва можуть використовувати садивний матеріал відповідно до Закону України від 21 квітня 1993 р. "Про охорону прав на сорти рослин"[40].

Садивний матеріал вводять в обіг після його сертифікації. Матеріал вважається сертифікованими, якщо він відповідає вимогам нормативно-правових актів за сортовою чистотою і посівними якостями та належить до сорту, занесеного до Реєстру сортів рослин України, придатних до поширення в Україні, або Реєстру сортів рослин Організації економічного співробітництва та розвитку, що вирощується з метою експорту і відповідає вимогам посівних та сортових якостей, передбачених нормативно-правовими актами, що діють у сфері насінництва та розсадництва. Форма та зміст сертифіката на садивний матеріал затверджуються Кабінетом Міністрів України. Сертифікація та видача сертифікатів, ділянковий та лабораторний сортовий контроль, маркування партій насіння, а також визначення сортових та посівних якостей здійснюються на платній основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, і його територіальними органами.

Суб'єкти розсадництва мають право розмножувати, заготовляти та використовувати насіння і садивний матеріал сортів рослин (клонів, ліній, гібридів) за дозволом відповідного володільця патенту на використання сорту, якщо їх виробничі умови відповідають атестаційним вимогам, які встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику. Закладання багаторічних насаджень плодових, ягідних, горіхоплідних, малопоширених культур, винограду та хмелю проводиться згідно з проектно-кошторисною документацією на їх створення та зрошення. Експертизу проектно-кошторисної документації проводить центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, на платній основі. Розмір плати та порядок проведення експертизи відповідної проектно-кошторисної документації встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 12 Закону "Про насіння і садивний матеріал").

Товаровиробники садивного матеріалу винограду, які відповідно до Порядку проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння і садивного матеріалу, затвердженому наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20 лютого 2013 р., № 115, отримали право за результатами атестації виробляти й реалізовувати зазначений матеріал, заносяться до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви та відповідних документів. Реєстрація суб'єктів розсадництва здійснюється відповідно до Положення про Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20 лютого 2013 р. № 115[41].

Товаровиробники винограду та іншої виноградної продукції, які є юридичними особами, залежно від особливостей, обумовлених формуванням їх майна, складом його власників, засновників або учасників, характером відносин між ними, ступенем їх участі в управлінні підприємством і в розподілі прибутку, можливих джерел фінансування, мірою відповідальності за зобов'язанням, можуть діяти в наступних організаційних формах: а) господарське товариство б) сільськогосподарський виробничий кооператив; в) фермерське господарство; г) приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство; в) державне (комунальне) комерційне сільськогосподарське підприємство.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правове регулювання виноградарства“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції рослинного походження

  • Правове регулювання овочівництва

  • Правове регулювання виноградарства
  • Правове регулювання селекції рослин

  • Правова регулювання рослинництва закритого грунту

  • Правове регулювання вирощування технічних культур

  • Розділ 2. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції тваринного походження

  • Правове регулювання виробництва рибної продукції

  • Правове регулювання бджільництва

  • Правове регулювання племінної справи у тваринництві

  • Правове регулювання свинарства

  • Правове регулювання птахівництва

  • Розділ 3. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог СОТ та ЄС

  • Гармонізація законодавства ЄС та України у сфері правового регулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції