Правове регулювання племінної справи у тваринництві

Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції

Продуктивність виробництва в галузі тваринництва значною мірою залежить від сталих якостей порід тварин, що вирощуються сільськогосподарськими товаровиробниками. Племінна справа є важливою, однак фінансово та матеріально затратною, перспективною діяльністю, успішність якої малоймовірна без належної державної підтримки, зокрема належного її правового регулювання.

Основним нормативно-правовим актом у цій сфері є Закон України від 15 грудня 1993 р. "Про племінну справу у тваринництві"[1], який визначає загальні правові, економічні та організаційні основи племінної справи у тваринництві, спрямовані на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин, підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі.

Статтею 1 Закону передбачено, що племінна справа – це система зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин. Доцільно конкретизувати вказану норму, зазначивши, що відносини у цій сфері поширюються виключно на сільськогосподарських тварин, тобто, тварин, що утримуються і розводяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного походження[2].

Відносини щодо племінної справи, мають специфічний суб'єктний склад. Відповідно до ст. 5 вищезгаданого Закону, суб'єктами племінної справи у тваринництві є: 1) власники племінних (генетичних) ресурсів; 2) підприємства, установи, організації та фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які беруть участь у виробництві, збереженні, використанні, створенні, визначенні племінної цінності племінних (генетичних) ресурсів, торгівлі племінними (генетичними) ресурсами та надають суміжні послуги; 3) власники неплемінних тварин – споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг з племінної справи у тваринництві[3]. Перелічені суб'єкти підлягають державній реєстрації в порядку, визначеному Положенням про Державний реєстр суб'єктів племінної справи у тваринництві згідно наданого їм статусу[4].

У цьому аспекті доцільно звернутися до Порядку проведення державної атестації (переатестації) та присвоєння відповідного статусу суб'єктам племінної справи у тваринництві (затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 червня 2015 р. № 234), яким надано визначення основних суб'єктів племінної справи у тваринництві.

Залежно від напряму діяльності, якості племінних (генетичних) ресурсів та рівня ведення селекційно-племінної роботи суб'єктам племінної справи у тваринництві за результатами державної атестації присвоюються такі статуси: 1) у скотарстві, буйволівництві, свинарстві, вівчарстві і козівництві: племінний завод, племінний репродуктор, генофондне господарство, селекційний центр, підприємство (об'єднання) з племінної справи, контрольно-випробувальна станція, підприємство (лабораторія) генетичного контролю, підприємство (лабораторія) з трансплантації ембріонів, підприємство (лабораторія) з оцінки якості тваринницької продукції; 2) у конярстві: кінний завод, племінний репродуктор, конюшня-репродуктор, генофондне господарство, селекційний центр, підприємство (об'єднання) з племінної справи, заводська конюшня, іподром, трендепо, підприємство (лабораторія) генетичного контролю, підприємство (лабораторія) з трансплантації ембріонів; 3) у звірівництві і кролівництві: племінний завод, племінний репродуктор, генофондне господарство, селекційний центр, підприємство (лабораторія) з оцінки якості тваринницької продукції; 4) у птахівництві: племінний завод, племінний птахорепродуктор, генофондне господарство, селекційний центр, контрольно-випробувальна станція з птахівництва;5) у бджільництві: племінний завод, племінна пасіка, племінний бджолорозплідник, генофондне господарство, селекційний центр: 6) у рибництві: племінний завод, племінний репродуктор, генофондне господарство, селекційний центр, підприємство (лабораторія) генетичного контролю; 7) у шовківництві: гренажний завод, племінна станція із шовківництва, генофондне господарство, селекційний центр.

Присвоєння відповідного статусу суб'єктам племінної справи у тваринництві проводиться Міністерством аграрної політики та продовольства України за результатами державної атестації.

Державна атестація проводиться для суб'єктів племінної справи у тваринництві, які претендують на присвоєння відповідного статусу. Державна атестація і присвоєння відповідних статусів суб'єктам племінної справи у тваринництві проводяться строком на чотири роки згідно з процедурою, визначеною цим Порядком. Після закінчення зазначеного строку суб'єкти племінної справи у тваринництві, які претендують на присвоєння відповідного статусу, проходять чергову державну атестацію.

Суб'єкти племінної справи у тваринництві, які після закінчення зазначеного строку (чотири роки) не претендують на присвоєння відповідного статусу, не проходять чергову державну атестацію, а статус, який їм було присвоєно за результатами попередньої державної атестації, вважається недійсним.

У період між черговими державними атестаціями кожного кварталу може проводитися переатестація суб'єктів племінної справи у тваринництві, яким у встановленому порядку присвоєно відповідний статус суб'єкта племінної справи у тваринництві. Переатестація проводиться: для підтвердження відповідності суб'єкта племінної справи у тваринництві присвоєному статусу; позбавлення суб'єкта племінної справи у тваринництві присвоєного статусу.

Державна атестація та переатестація суб'єктів племінної справи у тваринництві проводяться відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України та згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі цього Порядку. Для проведення державної атестації та переатестації суб'єктів племінної справи у тваринництві відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України утворюються: атестаційна комісія з проведення державної атестації суб'єктів племінної справи у тваринництві (далі – атестаційна комісія) в Автономній Республіці Крим та областях; експертна комісія Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі – експертна комісія Мінагрополітики України) з проведення переатестації суб'єктів племінної справи у тваринництві, яким у встановленому порядку присвоєно відповідний статус суб'єкта племінної справи у тваринництві, та з розгляду матеріалів роботи атестаційних комісій щодо присвоєння відповідних статусів суб'єктам племінної справи у тваринництві[5].

Проаналізоване Положення містить кілька відсилочних норм, одна з яких стосується специфіки племінної справи у бджільництві. Зважаючи на особливості цієї галузі тваринництва, селекційно-племінна робота в галузі бджільництва, а також інші важливі питання регулюються Технологічними вимогами до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва[5].

Крім того, плідники тварин, які використовуються для відтворення, атестуються та допускаються до відтворення в порядку, визначеному Положенням про порядок проведення атестації та допуску до відтворення плідників для племінного використання[7].

Розгляд правового забезпечення племінної справи у тваринництві продовжимо аналізом ст. 2 Закону України "Про племінну справу у тваринництві", відповідно до якої законодавство України про племінну справу у тваринництві складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до нього. Зокрема у Законі згадуються Загальнодержавні програми селекції у тваринництві та законодавство щодо реєстрації господарської діяльності у племінній справі.

У навчальній літературі слушно зауважується, що Закон України "Про племінну справу у тваринництві" не регулює охорону прав на селекційні досягнення як на інтелектуальну власність. Селекційні досягнення визнаються винаходом, і права на них охороняються згідно із Законом України від 15 грудня 1993 р. "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"[8], а також регулюються гл. 39 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо придатності винаходу, засвідчення права інтелектуальної власності на нього патентом, чинності майнових прав на винахід тощо[9].

За останні роки в законодавстві щодо племінної справи відбулися суттєві зміни. Так, у 2010 році завершилася дія Загальнодержавної програми селекції у тваринництві, затвердженої Законом України "Про загальнодержавну програму селекції у тваринництві на період до 2010 року"[10]. Законом України від 2 березня 2015 р. "Про ліцензування видів господарської діяльності" було скасовано обов'язкове ліцензування діяльності у племінній справі[11].

Однак за період дії вищезгаданої загальнодержавної програми селекції, було розроблено низку важливих документів, зокрема Інструкцію із селекції бугаїв м'ясних порід (затверджено наказом

Міністерства аграрної політики від 21 січня 2009 р. № 41)[12], Інструкцію із селекції племінних бугаїв молочних і молочно-м'ясних порід (затверджено наказом Міністерства аграрної політики від 20 грудня 200S р. № 721)[13], Інструкцію з оцінки кнурів і свиноматок за якістю потомства в умовах спеціалізованих контрольно-випробувальних станцій (затверджено наказом Міністерства аграрної політики від 6 серпня 2004 р. № 290)[14], Положення про порядок проведення атестації та допуску до відтворення плідників для племінного використання (затверджено наказом Міністерства аграрної політики від 20 грудня 2005 р. № 720)[15].

Інструкція із селекції бугаїв м'ясних порід спрямована на поліпшення генетичної якості тварин, оцінки та відбору кращого вітчизняного генетичного матеріалу для подальшого відтворення, підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі м'ясного скотарства.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правове регулювання племінної справи у тваринництві“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції рослинного походження

  • Правове регулювання овочівництва

  • Правове регулювання виноградарства

  • Правове регулювання селекції рослин

  • Правова регулювання рослинництва закритого грунту

  • Правове регулювання вирощування технічних культур

  • Розділ 2. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції тваринного походження

  • Правове регулювання виробництва рибної продукції

  • Правове регулювання бджільництва

  • Правове регулювання племінної справи у тваринництві
  • Правове регулювання свинарства

  • Правове регулювання птахівництва

  • Розділ 3. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог СОТ та ЄС

  • Гармонізація законодавства ЄС та України у сфері правового регулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції