Розділ 3. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог СОТ та ЄС

Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції


СОТ та правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні


Правова регламентація суспільних відносин в Україні значною мірою обумовлюється міжнародними зобов'язаннями держави, які виникають у процесі інтеграції нашої країни до світових спільнот, таких як Європейський Союз та Світова організація торгівлі (далі

– СОТ), до якої Україна приєдналась у 2008 році. Членство у цій організації зобов'язує узгодити вітчизняне законодавство з правом СОТ, зокрема, і в частині регулювання сільськогосподарського виробництва.

У спеціальній літературі термін "право СОТ" використовують у декількох значеннях: 1) як норми внутрішніх регламентів, що визначають порядок та інші питання функціонування органів СОТ; 2) як норми рішень/резолюцій СОТ (і органів СОТ), що приймаються для забезпечення цілей Організації у рамках її правосуб'єктності; 3) як систему понад 50 угод, що становлять "пакет СОТ"; 4) як норми всіх вищеперелічених актів разом[1], що вичерпно відображає зміст права СОТ.

Правову базу діяльності цієї організації становлять 56 домовленостей, угод та інших документів, що утворюють єдиний "пакет", тобто при вступі до СОТ будь-яка держава повинна прийняти його в цілому (відрізняються тільки терміни реалізації домовленостей). Організаційний пакет домовленостей Уругвайського раунду складають Угода про СОТ і додатки до цього акту, що містять правові угоди, домовленості та інші документи, які охоплюють сфери торгівлі товарами, надання послуг і питання охорони торгових аспектів прав інтелектуальної власності[2].

Таким чином, терміни виконання зобов'язань залежать від результатів переговорного процесу, тому перші члени СОТ перебувають у завідомо вигідніших умовах. Окрім того, новоприйнятий член СОТ, як правило, не приймає на себе зобов'язання за торговельними угодами з обмеженим колом учасників. Усе це по-різному впливає на ведення сільського господарства в конкретній державі.

Основним правовим документом СОТ є Угода про СОТ від 15 квітня 1994 р.[3], норми якої є основоположними, на основі і на їх виконання приймаються інші правові документи; ці норми регулюють відносини між договірними сторонами в цілому. Так, ст. 11 Угоди визначає умови набуття першого членства або ж приєднання в подальшому до СОТ. Входження України до СОТ оформлено Протоколом про вступ України до СОТ від 5 лютого 2008 р.[4]

Нормативну основу діяльності організації складають багатосторонні торговельні угоди, рішення, процедури та звичаєва практика, яких дотримувалися договірні сторони Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (надалі -ГАТТ) та органи, засновані в рамках ГАТТ[5].

Багатосторонні торговельні угоди перелічені в додатках 1–4 до Угоди про СОТ. Серед них доцільно виділити правові документи, які стосуються виробництва сільськогосподарської продукції, а саме ГАТТ-1994[6], Угоду про сільське господарство[7], Угоду про застосування санітарних і фітосанітарних заходів[8], Угоду про технічні бар'єри в торгівлі[9], Угоду про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи[10], Угоду про застосування статті 6 ГАТТ-1994[11], Угоду про застосування статті 7 ГАТТ-1994[12], Угоду про передвідвантажувальну інспекцію[13], Угоду про субсидії та компенсаційні заходи[14]. Серед торговельних угод з обмеженим колом учасників в додатку 4 Угоди про СОТ визначаються Угода про державні закупівлі, Міжнародна угода про торгівлю молочними продуктами, Міжнародна угода про торгівлю яловичиною. Останні дві угоди з обмеженим колом учасників втратили чинність у 1997 р.[15]

Основним документом, який регулює питання виробництва сільськогосподарської продукції, є Угода про сільське господарство. Вона закріплює особливості регулювання реалізації сільськогосподарської продукції і механізми застосування заходів державної підтримки сільськогосподарського виробництва та субсидування експорту. Угодою визначено довгостроковим завданням забезпечення поступового зменшення підтримки та захисту сільського господарства[16], що спонукає членів СОТ реформувати свою аграрну політику, роблячи акцент не на державній підтримці сільського господарства, а на становленні міцних конкурентоспроможних аграрних товаровиробників.

Сфера діїУгоди про сільське господарство поширюється на такі аспекти виробництва сільськогосподарської продукції, як внутрішня підтримка вітчизняного виробника та санітарні й фітосанітарні заходи. Положення цієї Угоди застосовуються до товарів, які входять до групи 1–24 ГС, за винятком риби і рибопродуктів (група 03) та деяких інших специфічних продуктів.

Структура Угоди про сільське господарство включає преамбулу, 13 частин, 21 статтю та 5 додатків. Із додатку 1 випливає, що дія Угоди про сільське господарство поширюється на виробництво та зовнішню торгівлю сільськогосподарською продукцією, окрім риби та виробів з неї. Оскільки Угода про сільське господарство спрямована на зменшення державної підтримки та захисту сільського господарства за окремими напрямами, нею регулюються особливості обмеження впливу держави на сільське господарство. Зокрема, ст. 1 надає визначення сукупного виміру підтримки (далі – СВП), еквівалентного виміру підтримки, загального СВП, а додатки 2, 3, 4 – окреслюють методику їх розрахунку. Додаток 5 описує особливості застосування спеціального режиму, за якого допустимо використовувати заходи, які є внутрішньою підтримкою виробника і не замінювати їх на звичайні мита[17].

Доцільно звернути увагу на специфіку термінів, які використовуються в цій Угоді, таких як: 1) базовий сільськогосподарський товар – товар, що максимально наближений до стадії першого продажу; 2) СВП – це підтримка, що надається на користь виробників базового сільськогосподарського товару, на користь виробників сільськогосподарської продукції взагалі; 3) бюджетні витрати – виплати сільськогосподарським товаровиробникам, включаючи доходи, від яких держава відмовилася на їх користь і не включає їх до бюджету; 4) еквівалентний вимір підтримки – річний вимір підтримки в грошовому виразі на користь виробників базового сільськогосподарського товару за умов, коли не можна практично застосувати поняття СВП; 5) експортні субсидії – субсидії, надання яких залежить від показників експорту, і які стосуються виробників сільськогосподарського товару будь-якого типу виробництва, діяльність яких залежить від експорту, а також реалізації некомерційних запасів сільськогосподарської продукції, експорту товару, який фінансується урядом, і субсидій на скорочення витрат при експорті сільськогосподарської продукції; 6) поступки щодо доступу до ринку – зобов'язання відносно доступу до ринку, які беруть на себе члени СОТ; 7) загальний СВП – сума всіх видів внутрішньої підтримки, наданої на користь усіх виробників сільськогосподарської продукції[18].

У системі правового регулювання СОТ субсидія – це державна фінансова дотація сільському господарству у цілому чи його окремим напрямам. Вона включає пряму передачу ресурсів, кредитні гарантії, фінансові та податкові пільги, заходи підтримки доходів і цін. Важливо розуміти, що ці субсидії є "специфічними". У спеціальній літературі наголошується на тому, що Угода про сільське господарство містить спеціальні правила щодо сільськогосподарських експортних субсидій та заходів внутрішньої підтримки сільського господарства. У разі конфлікту такі спеціальні правила мають переважну силу перед правилами Угоди про субсидії і компенсаційні заходи. На відміну від експортних субсидій на інші товари, експортні субсидії на сільськогосподарські товари не заборонені, якщо вони включені до розділу II частини IV Розкладу поступок Члена СОТ[19].

Варто зазначити, що ст. 4 Угоди про сільське господарство зобов'язує членів СОТ надати імпортним товарам інших членів СОТ такі ж умови доступу до внутрішнього ринку, як і вітчизняним, що посилює конкуренцію на внутрішньому ринку і, безумовно, впливає на розподіл праці.

В Угоді про сільське господарство окремо визначено зобов'язання щодо експортної конкуренції, експортних субсидій, введення заборон та обмежень на експорт (статті 8,9,12). Зокрема, Угодою дозволяється застосування державних субсидій у сільському господарстві, в тому числі експортних, заборонених до використання Угодою про субсидії і компенсаційні заходи в інших галузях народного господарства. Держави – імпортери зобов'язані максимально обмежувати імпортні тарифи, щоб вони не перетворювались у бар'єри для вільного імпорту. Відповідно до Угоди про сільське господарство, держава чітко визначає розмір дозволених експортних субсидій, а також може застосовувати спеціальне захисне застереження в інтересах своїх виробників, тобто встановлювати підвищений розмір державної підтримки сільського господарства та сприятливі для держави експортні субсидії[16].

Наступним важливим документом, який стосується виробництва сільськогосподарської продукції, є Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів[21]. Цією Угодою визначаються умови застосування заходів санітарного та фітосанітарного контролю з метою покращення здоров'я людини, здоров'я тварин та фітосанітарної ситуації в державах-членах СОТ, а також заборона створювати перешкоди для застосування захисних заходів. Разом з тим відповідно до Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів неприпустимою є невиправдана дискримінація окремих членів СОТ, зокрема, з тієї підстави, що вони відмовляються від застосування санітарних та фітосанітарних заходів, які, виходячи з економічних та технічних можливостей держави, за умови їх використання становитимуть загрозу її продовольчій безпеці.

Структура Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів включає преамбулу, 14 статей та три додатки. Зокрема, визначаються загальні положення, основні права та обов'язки членів СОТ щодо гармонізації, адаптації, транспарентності, процедур контролю, інспекції та ухвалення, технічної допомоги, консультацій і врегулювання суперечок, заключні положення[21].

Важливий принцип правового регулювання виробничої діяльності випливає зі змісту ст. 2 Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів, відповідно до якої серед обов'язків членів СОТ визначається зобов'язання не застосовувати санітарні та фітосанітарні заходи у спосіб, який являє собою приховане обмеження міжнародної торгівлі. Фактично, йдеться про принцип недискримінації. У випадку коли наявні в члена СОТ санітарні та фітосанітарні заходи не ґрунтуються на відповідних міжнародних стандартах, інструкціях чи рекомендаціях і впливають чи можуть впливати на здатність інших держав експортувати свою продукцію, будь-який член СОТ може вимагати пояснення підстав застосування такого санітарного чи фітосанітарного заходу, і член СОТ, що застосовує цей захід, повинен надати таке пояснення. Для доведення факту дискримінації члена СОТ Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів передбачає застосування спеціальної процедури – механізму врегулювання суперечок.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог СОТ та ЄС“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції рослинного походження

  • Правове регулювання овочівництва

  • Правове регулювання виноградарства

  • Правове регулювання селекції рослин

  • Правова регулювання рослинництва закритого грунту

  • Правове регулювання вирощування технічних культур

  • Розділ 2. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції тваринного походження

  • Правове регулювання виробництва рибної продукції

  • Правове регулювання бджільництва

  • Правове регулювання племінної справи у тваринництві

  • Правове регулювання свинарства

  • Правове регулювання птахівництва

  • Розділ 3. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог СОТ та ЄС
  • Гармонізація законодавства ЄС та України у сфері правового регулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції