Правове регулювання птахівництва

Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції

Значне місце в раціоні українців займає м'ясо птиці, що пояснюється не лише доступними цінами, а й корисними споживчими якостями, зокрема за необхідності дієтичного харчування. Відповідно й вітчизняне птахівництво стало одним із найбільш економічно привабливих та конкурентоспроможних видів агробізнесу, про що свідчить стійка динаміка зростання виробництва м'яса птиці і яєць. Галузь також має значний експортний потенціал та перспективи його нарощування, що є однією зі стратегічних цілей підвищення ефективності розвитку агропромислового комплексу до 2020 року.

Птахівництво є однією з найбільш продуктивних галузей тваринництва, що забезпечує швидкий оборот вкладених коштів та динамічний її розвиток завдяки диверсифікованому типу виробництва продукції. Останній може включати як м'ясний, яєчний, так і яєчно-м'ясний напрям спеціалізації. Окремо слід виділити такий напрям, як племінний. Особливістю сучасного стану розвитку галузі впродовж останнього десятиріччя є швидке зростання чисельності поголів'я птиці усіх видів, нарощування обсягів виробництва, збільшення внутрішнього попиту та експорту продукції. Так, якщо на початку 2000-х років в усіх категоріях господарств налічувалося лише 123,7 млн. голів птиці, то вже в 2015 р. її чисельність зросла до 214,6 млн. голів, або майже в 1,7 раз[1].

Птахівництво – галузь сільськогосподарського виробництва, основним завданням якої є розведення, вирощування, утримання, відгодівля птиці, застосування механізації, автоматизації, проведення ветеринарної профілактики з метою одержання продукції птахівництва[2].

Згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 до продукції тваринництва (птахівництва) відноситься жива свійська птиця. Зокрема, до цієї групи належать живі кури, гуси, індики, качки, цесарки. Серед продукції птахівництва також визначають яйця курячі та інші, а також яйця для інкубації[3]. Відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності кури, гуси, індики, качки та цесарки визначаються в групі 01 "Живі тварини", м'ясо свійської птиці та субпродукти у групі 02, яйця птиці у групі 04 "Молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; харчові продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені[4]. Таким чином, до продукції птахівництва належить тваринницька продукція, що вирощується внаслідок дії біологічних процесів її вирощування, має природне походження від живих організмів і відповідає коду 01.47 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010 або підпадає під визначення груп 01, 02,04 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Система правового регулювання у сфері птахівництва включає два рівні: рівень загальноправового регулювання (нормативно-правові акти, що визначають основи господарської діяльності в сільському господарстві) і рівень галузевого аграрно-правового регулювання (нормативно-правові акти, спрямовані на забезпечення діяльності у тваринництві загалом і, зокрема, в такій його підгалузі, як птахівництво). При цьому, нормативно-правові акти у сфері регулювання птахівництва можна класифікувати за предметною ознакою на такі групи: 1) нормативно-правові акти у сфері правового регулювання племінної справи, племінного обліку, бонітування тощо у птахівництві; 2) нормативно-правові акти у сфері правового забезпечення якості та безпечності продукції птахівництва; 3) нормативно-правові акти ветеринарно-санітарного та протиепізоотичного спрямування щодо забезпечення боротьби й запобігання різним хворобам у птахівництві; 4) нормативно-правові акти у сфері державної підтримки суб'єктів ведення птахівництва тощо[5].

Щодо спеціального законодавства, то доцільно наголосити, що відсутній спеціальний закон у сфері птахівництва. Між тим, серед підзаконних нормативно-правових актів можна виокремити: наказ Міністрества аграрної політики України від 22 червня 2001 р. № 179 "Про затвердження Інструкції з бонітування сільськогосподарської птиці, Інструкції з ведення племінного обліку в птахівництві та зразків форм племінного обліку в птахівництві"[6], наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70 "Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів, Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці"[7], присвячені виключно правовому регулюванню птахівництва.

Першим зі згаданих наказів затверджено порядок бонітування сільськогосподарської птиці, ведення племінного обліку та форми племінного обліку у птахівництві. Відповідно до п. 1.2. Інструкції, бонітування сільськогосподарської птиці – це комплексна оцінка птиці за племінними і продуктивними якостями, яка проводиться в усіх птахопідприємствах незалежно від належності та підпорядкованості, що мають племінні стада[8]. Бонітування здійснюється з метою визначення класу птиці, у залежності від якого встановлюють вартість племінної продукції (інкубаційні яйця, молодняк) для реалізації. Організацію та проведення бонітування здійснюють територіальні органи Міністерства аграрної політики та продовольства України разом із галузевими структурними підрозділами та науково-дослідними установами Національної академії аграрних наук України.

Зокрема, Міністерство аграрної політики та продовольства України щорічно видає наказ про проведення бонітування. Логічно, що птицю не бонітують у господарствах або окремих пташниках, які поставлені на карантин через заразні захворювання. Для бонітування поголів'я сільськогосподарської птиці керівник підприємства призначає комісію, до складу якої входять зоотехніки та ветеринарні спеціалісти господарства; представники управлінь агропромислового розвитку районних державних адміністрацій; фахівці з відповідною кваліфікацією галузевих підприємств, що пройшли атестацію; фахівці наукових установ.

При бонітуванні комісія: 1) проводить огляд птиці, аналіз показників її власної продуктивності та продуктивності батьків, заповнює відповідні форми обліку, що додаються; 2) визначає бонітувальний клас для груп птиці (вихідні лінії, прабатьківські та батьківські стада, порода, популяція); 3) оцінює птицю кожної групи за основними ознаками, які характеризують її продуктивні якості; 4) присвоює такі класи, як: еліта-рекорд, еліта, 1 клас, II клас. Щодо присвоєння класів, то птицю, яка не відповідає мінімальним вимогам для визначення класу, оцінюють поза классом, а знесені нею яйця реалізують як неплемінні.

Результати бонітування відображаються у зведених відомостях, форми яких затверджені проаналізованим вище наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70[9]. Крім того, у наказі окремо визначено вимоги до бонітування таких видів сільськогосподарської птиці, як кури, качки, індички, гуси, цесарки, зокрема, встановлено ті періоди розвитку птиці, коли слід здійснювати бонітування, що обумовлюється біологічними особливостями її розвитку.

Наступним нормативно-правовим актом у сфері птахівництва, який доцільно проаналізувати, є наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини У країни від 7 вересня 2001 р. № 70 "Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів, Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці".

Ветеринарно-санітарні правила для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів, які затверджені вказаним документом, встановлюють ветеринарно-санітарні та гігієнічні вимоги до утримання й експлуатації підприємств, технологічного обладнання з виробництва м'яса птиці, продуктів із м'яса птиці, заморожених та сухих яйцепродуктів, первинної обробки пухо-перової сировини тощо. Метою даних Правил є покращення якості та безпеки продукції з птиці й недопущення розповсюдження через продукцію збудників хвороб, спільних для людей та тварин. їх дія поширюються на всіх суб'єктів господарювання з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів.

Важливою є вимога, за якої, у разі надходження хворої птиці та підозрілої за якістю сировини або виявлення ознак хвороби під час виробництва птахопродуктів, ветеринарно-санітарна служба та суб'єкт господарювання повинні вжити необхідних заходів з метою виключення розповсюдження інфекційних хвороб та попередити про це державну службу ветеринарної медицини, державну санітарно-епідеміологічну службу, ветеринарну службу суб'єкта господарювання, звідки надійшла птиця. Дотримання зазначених положень є надзвичайно важливим, оскільки гарантує благополуччя людей, що споживають м'ясо та яйця птиці. Поодинокі випадки споживання неякісної та небезпечної продукції птахівництва свідчать про недопустимість ігнорування проаналізованих положень.

Ветеринарно-санітарними правилами для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів передбачено, що відповідальність за дотримання та виконання цих Правил покладається на суб'єктів господарювання відповідно до чинного законодавства, які повинні забезпечувати всі умови для виробництва якісної та безпечної продукції. Контроль за дотриманням суб'єктами господарювання цих Правил здійснюється установами державної служби ветеринарної медицини та державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України[10].

Правилами закріплено значну кількість термінів, значення деяких з них доцільно з'ясувати. Так, безпека м'яса та інших продуктів забою визначається як відсутність токсичної, канцерогенної, мутагенної, алергенної чи іншої несприятливої для організму людини дії харчових продуктів при їх споживанні у загальноприйнятих кількостях, межі яких встановлюються Міністерством охорони здоров'я України. Дійсно, шкідливість певних харчових продуктів обумовлюється не завжди їх якостями, а подеколи й надмірним споживанням.

Ветеринарна гігієна харчових продуктів передбачає ряд умов і заходів, необхідних для виробництва, переробки, зберігання і транспортування продуктів тваринного походження, що гарантують їх корисність, безпеку і придатність до споживання людиною та тваринами. Для визначення рівня дотримання гігієнічних вимог і забезпечення якості та безпеки продукції птахівництва проводяться певні процедури: ветеринарно-санітарний огляд й оцінка, державний санітарно-ветеринарний контроль та нагляд, передзабійний ветеринарний огляд.

Ветеринарно-санітарний огляд – це один із етапів ветеринарно-санітарної експертизи, що полягає в дослідженні м'яса, інших продуктів забою птиці та м'ясних продуктів відповідно до вимог нормативно-правових актів.

Ветеринарно-санітарна оцінка – це діяльність щодо визначення придатності об'єктів ветеринарно-санітарної експертизи для використання за призначенням, за результатами якої видається відповідний документ.

Державний ветеринарно-санітарний контроль – це перевірка лікарями державних установ ветеринарної медицини додержання ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством, у процесі виробництва, заготівлі, зберігання, транспортування, реалізації, у тому числі експорту (імпорту), продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, ветеринарних лікарських засобів, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, а також під час будівництва, реконструкції, модернізації та введення в експлуатацію підприємств чи окремих потужностей з виробництва, зберігання, реалізації продукції тваринного походження та ветеринарних препаратів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правове регулювання птахівництва“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції рослинного походження

  • Правове регулювання овочівництва

  • Правове регулювання виноградарства

  • Правове регулювання селекції рослин

  • Правова регулювання рослинництва закритого грунту

  • Правове регулювання вирощування технічних культур

  • Розділ 2. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції тваринного походження

  • Правове регулювання виробництва рибної продукції

  • Правове регулювання бджільництва

  • Правове регулювання племінної справи у тваринництві

  • Правове регулювання свинарства

  • Правове регулювання птахівництва
  • Розділ 3. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог СОТ та ЄС

  • Гармонізація законодавства ЄС та України у сфері правового регулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції