Овоскопія – визначення якості яєць шляхом просвічування їх овоскопом.
Промислова переробка – це виробництво на птахопереробному підприємстві яйцепродуктів (меланжу, білка, жовтка, порошку тощо) відповідно до нормативно-правових актів.
Суб'єктами у сфері птахівництва є присадибні господарства та холодокомбінати. Присадибне господарство, де утримується свійська птиця – це суб'єкт господарювання, що утримує від 20 до 100 голів свійської птиці. Холодокомбінат визначається як підприємство, призначене для зберігання тваринницької продукції при мінусових температурах, устаткування та функціонування якого відповідає вимогам нормативно-правових актів.
Після визначення основних термінів доцільно проаналізувати вимоги до заготівлі яєць. Відповідна діяльність допускається лише за умови благополуччя сільськогосподарських підприємств щодо інфекційних захворювань (туберкульозу, орнітозу, сальмонельозу тощо). Ветеринарно-санітарну оцінку яєць при закупівлі, транспортуванні та використанні у господарствах, неблагополучних щодо інфекційних захворювань птиці, проводять відповідно до інструкцій з профілактики та боротьби з цими захворюваннями.
Для визначення якості яєць в державних лабораторіях ветеринарної медицини проводять відбір проб з кожної партії не рідше 1 разу на місяць. Для радіометричних досліджень (залежно від типу приладу) відбирають проби яєць згідно з методиками досліджень та паспортом на даний вид радіометра. Ветеринарно-санітарній експертизі підлягає вся загальна кількість відібраних яєць. Проводиться їх зовнішній огляд, овоскопія та визначення маси. За умови одержання незадовільних органолептичних результатів здійснюються повторний відбір проб та необхідні лабораторні дослідження.
Важливим є дотримання заборони реалізовувати качині та гусячі яйця на ринку, у державній, приватній торговій мережі, а також використання їх для виготовлення кремових і збитих кондитерських виробів, морозива, майонезу, меланжу, яєчних концентратів в мережі громадського харчування тощо. Однак качині і гусячі яйця можуть використовуватись на хлібобулочних і кондитерських підприємствах[14].
Окрім охарактеризованих спеціальних нормативно-правових актів, загальні вимоги до птахівництва містяться у законах України від 25 червня 1992 р. "Про ветеринарну медицину"[15], від 23 грудня 1997 р. "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів"[16], від 14 січня 2000 р. "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції"[17], від 24 лютого 1994 р. "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення"[18], від 15 січня 1992 р. "Про племінну справу в тваринництві"[19] тощо.
Окрему увагу слід приділити державним стандартам на продукцію птахівництва. Відповідно до п. 1.13 Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці реалізація племінної продукції за ціною класу, до якого віднесена птиця, або договірною ціною здійснюється після затвердження результатів бонітування держплемінспектором за умови, що якість інкубаційних яєць або молодняку відповідає вимогам, що пред'являються до них стандартами або Технічними умовами (РСТ УССР 1924-82. Яйца куриные инкубационные. Технические условия; РСТ УССР 1969-86. Яйца утиные инкубационные. Технические условия; ДСТУ 1947-95 Яйця індичачі інкубаційні. Технічні умови; ДСТУ 2022-91. Яйца инкубационные гусей, цесарок, перепелок. Технические условия; ДСТУ 2021-91. Молодняк сельскохозяйственной птицы суточный. Технические условия)[20]. Цей перелік доцільно доповнити новими стандартами, зокрема ДСТУ 5028:2008 "Яйця курячі харчові. Технічні умови"[21], ДСТУ 4656:2006 "Яйця перепелині харчові та інкубаційні. Технічні умови"[22].
Таким чином, до процесу виробництва продукції птахівництва висуваються підвищені вимоги, дотримуватись яких можуть далеко не всі суб'єкти аграрного господарювання, тому постає питання вибору оптимальної організаційно-правової форми підприємства, яке спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарської птиці та заготівлі яєць.
Виробників продукції птахівництва класифікують за такими критеріями:
• 1) за напрямом виробництва: а) птахівничі господарства та ферми яєчного напряму; б) птахівничі господарства та ферми м'ясного напрямку; в) птахівничі господарства та ферми яєчно-м'ясного; г) племінні птахівничі господарства та ферми;
• 2) залежно від поголів'я птиці: а) дрібне птахівниче господарство; б) мале сільськогосподарське підприємство; в) малі ферми, які входять до складу сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств; г) птахофабрика – вузькоспеціалізоване велике підприємство, що працює переважно на купованих кормах;
• 3) залежно від продукції, яка виробляється на підприємстві, розрізняють: а) інкубаторій (інкубаторно-птахівнича станція); б) птахокомбінат; в) забійне підприємство (птахокомбінат);
• 4) залежно від виробничого типу птахівничих господарств: а) племінні; б) товарні;
• 5) залежно від напряму діяльності та якості племінних (генетичних) ресурсів: а) племінний завод; б) племінний птахорепродуктор (племптахорепродукор І порядку і племптахорепродукор II порядку); в) селекційний центр; г) контрольно-випробувальна станція з птахівництва[2].
У спеціальній літературі з приводу ефективності діяльності виробників продукції птахівництва зазначається, що однією з умов швидкого збільшення виробництва продукції птахівництва є створення нових великих птахофабрик і концентрація птахівництва в сільськогосподарських підприємствах. Досвід цих підприємств свідчить про те, що на великих птахівницьких фермах вища продуктивність праці і нижча собівартість яєць та м'яса[24].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правове регулювання птахівництва“ на сторінці 3. Приємного читання.
