Тема 8. "Специфіка мовлення в театрі, на радіо і телебаченні"

Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання

У випадку, якби ви звертались із телеекрана безпосередньо до аудиторії, глядач ставав би співрозмовником.

Уявіть собі, що в телеверсії якась фраза прозвучала, коли ви на екрані були крупним планом. І хоча за вашою конструкцією виступу ця фраза була не надто важливою, телеглядач сприйме її так, неначе ви повідомили йому щось, довірливо наблизившись, а якщо це зовсім крупний план – то психологічно він сприймається як відстань інтимна.

Отже, фразу з екрана ви сказали глядачу майже "на вухо". Для глядача тільки крупність плану вашого обличчя вплине на формування уваги до почутого, створить нову конструкцію значимостей, що може відрізнятись від існуючої насправді.

Крім крупності плану ще існують композиція, освітлення, рух камери, монтаж, вплив кольору, багатоплановість, тональність, ракурс, звукове рішення, мізансцена, мізанкадр і багато інших елементів виразності, які впливають на остаточний результат, тобто формують емоційну реакцію глядача. Не кажучи вже про якість телевізійного сигналу, навіть місце телепередачі в ефірній сітці, що означає годину доби, ранок чи вечір, понеділок чи неділю, яка передача була до вашої і яку очікує телеглядач після вас, навіть тип телевізора і місце, де відбувається перегляд, – усе до останньої дрібниці може поліпшити або погіршити ефект від телекомунікації.

Графічна природа електронного телезображення є критичнішою порівняно з фото- чи кінозображенням. Безжальність телекамери стосується як передачі зовнішності телегероїв, так і правди внутрішнього стану.

Ви неначе проходите тест на своєрідному "детекторі брехні" і найбільше стаєте залежними від цього телеока, коли перебуваєте в ролі ведучого.

У попередньому прикладі телерепортажу ви діяли у своєму просторі спілкування, неначе телекамер не існувало, ви не звертали на них увагу і не спілкувалися з телеаудиторією. Коли ж руйнується замкнутість умовного простору інтер'єру чи телепавільйону і ви залучаєте до співіснування телеглядачів, звертаючись до них з екрана, момент істинності вашого психологічного стану стає найважливішим чинником, що визначає успішність телекомунікації.

У ролі телеведучого ви зіштовхуєтесь із новою трудністю – спілкування з неіснуючим глядачем. На відміну від радіоспілкування з неіснуючим безпосередньо перед вами слухачем, телеглядач вас бачить. Уміння спілкуватись, взаємодіяти і впливати на уявного глядача – це специфічний талант телеведучого.

Уміти відчувати присутність багатомільйонного телеглядача, психологічно сприймаючи його як одного або декількох щирих співрозмовників, – це особлива психофізична здатність ведучих. Тут основною "фонемою", "одиницею мови" телеспілкування буде ваша особистість.

Розмова з телеглядачем від свого імені, щирість і співбуття з ним – це єдині засоби, що здатні вам допомогти.

Специфічним для телекомунікації є відомий "ефект присутності", за якого глядач відчуває себе реальним співучасником реальних екранних подій. Цей ефект приводить до активного спілкування екранних героїв і телеглядача; телеглядач може погоджуватись чи ні зі словами ведучого, а за умов інтерактивного телебачення – глядач насправді стає реальним співрозмовником.

Також фахівці визначають ефект "довірливості" телекомунікації. Ми асоціюємо перегляд телепередачі, зазвичай, з перебуванням у своєму домашньому просторі, в оточенні сім'ї, друзів, знайомих, тобто людей, стосунки з якими характеризуються коротшою соціально-психологічною дистанцією. Цей загальний психологічний фон переноситься і на телекомунікатора, що, як знайомий, "приходить" до нас щовечора в ролі ведучого чи коментатора.

Також відзначається ефект діалогічності телеспілкування. Телеглядач ілюзорно сприймає звертання телекомунікатора до аудиторії неначе до одного себе. Дійсно, пригадайте, коли з телеекрана на вас дивиться ведучий і говорить вам: "Добрий вечір", – ви забуваєте, що це стосується як мінімум декількох мільйонів людей, психологічно здається, що він привітався саме з вами. У зв'язку з подібністю процесу телекомунікації до комунікації міжособистісної, постать людини, що з телеекрана спілкується з глядачем, стає центральною в телеефірі.

Роль слова у поєднанні із зображенням теж зазнає перетворень. Маючи зображення, яке безпосередньо сприймається глядачем, немає потреби його повторювати, описувати ще й словом. Це зрозуміло. У випадку поєднання слова і зображення повинна виникати художня єдність цих елементів. У контексті телеекрана слово не може існувати самостійно, навіть у своїй досконалій літературно-художній формі.

Ведучий повинен відчувати пластичну виразність зображення і вміти подавати текст так, щоб відбувалася постійна взаємодія слова і зображення.

Загальний принцип такої взаємодії полягає в тому, що зображення є основою телевізійної інформації, але його розвиток, спрямування визначається насамперед розвитком думки, виявленої в слові; слово стає неначе вектором монтажного розвитку зображення.

Саме тому, працюючи в кадрі, ведучий повинен постійно враховувати взаємозв'язок свого мовного виступу із змістовними та зображальними елементами кадру, його крупністю, місцем у загальній монтажній структурі екранного твору. Усе це диктує необхідність постійної взаємодії ведучого і режисера програми, безумовне розуміння ведучим своєї ролі як лише одного з головних, але далеко не єдиного засобу екранної виразності, засобу розкриття змісту телевізійної програми. І вже від конкретного жанру програми залежать особливості ефірної роботи ведучого, вагомість його екранних виступів.

Так само, як і в розмові про диктора радіо, слід підсумувати визначальні вимоги до диктора, ведучого телебачення. На додачу до вищенаведених якостей радіодиктора перелік вимог розширюється. Диктор, ведучий телебачення також повинен:

• 1. Мати приємну зовнішність, постійно працювати над своїм іміджем.

• 2. Уміти спокійно і природно тримати себе перед камерою, контролювати свою міміку.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 8. "Специфіка мовлення в театрі, на радіо і телебаченні"“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ I. Творчість телевізійного ведучого як професія

  • Розділ II. Розвиток первинних професійних навичок з майстерності телевізійного ведучого

  • Тема 1: Дихання та голос

  • Тема 2. Орфоепія

  • Тема 5. Логіка

  • Тема 6. Звук і тембр

  • Тема 7. Техніка мовлення

  • Тема 8. "Специфіка мовлення в театрі, на радіо і телебаченні"
  • Розділ III. Опанування майстерності в різних екранних жанрах

  • Тема 11. Культура пластичного екранного образу

  • Основні жанри телевізійної журналістики

  • Особливості роботи ведучого в розважальних телевізійних програмах

  • Розділ IV. Телевізійний виступ як творчість і технологія

  • Тема 13. Позавербальні засоби виразності – засоби спілкування телевізійного ведучого

  • Невербальні засоби спілкування

  • Види невербальних засобів спілкування

  • Ритмічні жести

  • Зображувальні жести

  • Захист

  • Підозра і прихованість

  • Тема 14. Поняття стилю ведучого, взаємозалежність стилю ведучого й телевізійної програми

  • Тема 15. Етикет мовно-пластичної поведінки в кадрі

  • Тема 16. Основи віршознавства

  • Тема 18. Імпровізаційна словесна дія на основі наперед заданого тексту

  • Розділ V. Вправи для поліпшення мовного апарату телевізійного ведучого

  • Вправи на укріплення м'язів видиху (повторювати 4-6 разів, темп вільний, видих фіксований)

  • Вправи для голосу

  • (1). Вправи для розвитку м'язів м'якого піднебіння і глотки (повтор 4-6 разів)

  • (2). Вправи, які виконуються на фонемах [Μ] [Н] [Л] і при підключенні голосних фонем

  • (3). Вправа на розвиток довжини видиху при звуковому навантаженні

  • Вправи на силу звуку

  • Вправи для розвитку дикції

  • (2). Артикуляційна гімнастика для губ

  • (3). Артикуляційна гімнастика для щелеп

  • (4). Артикуляційна гімнастика для голосних

  • Ігрові етюди

  • Вправа "Напруження-розслаблення"

  • Вправа "Передача звуку"

  • Вправа "Включення звучання"

  • Розділ VI. Вправи для поліпшення дикції

  • Текст лігурійської скоромовки

  • Розділ VII. Методичне забезпечення кваліфікаційних робіт з майстерності диктора, телевізійного ведучого

  • Види і жанри курсових робіт

  • Літературний сценарій курсової роботи

  • Випускна кваліфікаційна робота

  • Види і жанри випускних кваліфікаційних робіт

  • Монтажний сценарій випускної кваліфікаційної роботи

  • Титульний лист розкадровки випускної кваліфікаційної роботи

  • Перелік знімальної групи випускної кваліфікаційної роботи

  • Схема написання відгуку художнього керівника на випускну кваліфікаційну роботу

  • Схема написання зовнішньої рецензії на випускну кваліфікаційну роботу

  • Висновки