Тема 13. Позавербальні засоби виразності – засоби спілкування телевізійного ведучого

Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання

Спілкування ведучого (комунікатора) підтримується певними засобами. Свої почуття, думки екранна постать здатна виражати й закріплювати в словах і жестах, створюючи певний комунікативний простір, у якому об'єднуються, співіснують її внутрішній світ і світ зовнішній, об'єктивний. Такими засобами є вербальні (словесні) і невербальні засоби (міміка, пантоміміка, виражальні рухи тіла).

Вербальна комунікація використовує як знакову систему мову – найуніверсальніший засіб людського спілкування, який забезпечує змістовний аспект взаємодії і взаєморозуміння в процесі спільної діяльності.

Спілкування вербальними засобами є не що інше, як використання живого слова в передачі інформації. Лише людині притаманно вербалізувати власні почуття, емоції, поведінку через слово, що доводить її до найвищого ступеня розвитку порівняно з іншими представниками тваринного світу. Мова є явищем не тільки лінгвістичним, а й психологічним, естетичним і суспільним.

Виокремлюють різні види мови.

Внутрішня мова – це мова для себе. Наприклад, готуючи виступ автор-телеведучий обдумує свій виступ, подумки вибудовує текст промови. Відмінною рисою такого виду мови є те, що її не чують інші люди, і вона зрозуміла лише одній людині – вам.

Зовнішня мова – її ще називають усною, тобто та, яку чує людина, що перебуває поряд з вами. Це різновид мовлення, яке сприймається співрозмовниками на слух. Вона вважається економною, тобто потребує менше слів.

Монологічна мова – промовляється однією людиною при звертанні до іншої. Це переважно всі пояснення диктора. Монологічна мова складна за своєю будовою: вона триває досить довго, не перебивається репліками інших і потребує попередньої підготовки.

Професійний телевізійний ведучий зобов'язаний досконало володіти літературною мовою. Його усне слово має відповідати існуючим нормам літературної мови, бути яскравим, переконливим і слугувати взірцем для масової аудиторії.

Важливе значення для процесу комунікації має акустична система мови, до якої зараховують якість голосу (тембр, висоту, тональність, голосність), інтонації, темп мови, фразові і логічні наголоси.

Темп мови може бути дуже повільний, швидкий, дуже швидкий. Від темпу мови може залежати те, як тебе слухатимуть. "Порожнє слово сиплеться, як горох з решета, – насичене слово повертається повільно, наче куля, наповнена ртуттю", – так говорив про темп мови відомий режисер К.С. Станіславський. Важливо вміти говорити не дуже швидко, але й не дуже повільно, щоб усім було зрозуміло. Однак у деяких випадках краще говорити повільно (якщо потрібно щось пояснити) або дещо швидше (якщо інформація має характер оперативної). Але все ж ця швидкість має існувати в діапазоні зрозумілого сприйняття.

Тон мови – це забарвлення голосу, з яким вимовляються слова, що допомагає ведучому краще передати власні думки і почуття. Тон може навіть змінити зміст мови, додати йому протилежного змісту. Відомий французький письменник якось помітив, що є всього один спосіб написати слово "ні" і один єдиний спосіб – слово "так". Але існує тисяча способів вимовити слово "ні" і стільки ж слово "так". За допомогою інтонації, тембру голосу можна "так" вимовити з негативним відтінком, а слову "ні" надати позитивного значення.

Голоси розрізняються за властивістю впливати. Голос телевізійного ведучого має відразу привертати увагу глядацької аудиторії, надовго запам'ятовуватися. Погане враження залишає ведучий, що під час розмови явно декламує раніше завчені фрази, або ж явно читає текст зі суфлера, абсолютно не задумуючись про суть озвученого тексту. До таких глядачі ставляться з недовірою.

Виділяють такі характеристики усного мовлення:

• емоційно-естетичні особливості віддзеркалюють ставлення комунікатора до предмета розмови;

• біофізичні особливості дозволяють нам визначити індивідуально-особистісні показники, що відрізняють одного ведучого від іншого та отримати інформацію про внутрішній стан людини: чи здорова, який у неї настрій;

• соціально-професійна система показників пов'язана із соціальним статусом промовця в суспільстві, з його професією. Голос може підказати, як промовець ставиться до себе. Так, якщо людина сповнена почуттями власного достоїнства, гордості і важливості за власну справу, то мова в неї буде ритмічною, розміреною, із правильними, закінченими фразами.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 13. Позавербальні засоби виразності – засоби спілкування телевізійного ведучого“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ I. Творчість телевізійного ведучого як професія

  • Розділ II. Розвиток первинних професійних навичок з майстерності телевізійного ведучого

  • Тема 1: Дихання та голос

  • Тема 2. Орфоепія

  • Тема 5. Логіка

  • Тема 6. Звук і тембр

  • Тема 7. Техніка мовлення

  • Тема 8. "Специфіка мовлення в театрі, на радіо і телебаченні"

  • Розділ III. Опанування майстерності в різних екранних жанрах

  • Тема 11. Культура пластичного екранного образу

  • Основні жанри телевізійної журналістики

  • Особливості роботи ведучого в розважальних телевізійних програмах

  • Розділ IV. Телевізійний виступ як творчість і технологія

  • Тема 13. Позавербальні засоби виразності – засоби спілкування телевізійного ведучого
  • Невербальні засоби спілкування

  • Види невербальних засобів спілкування

  • Ритмічні жести

  • Зображувальні жести

  • Захист

  • Підозра і прихованість

  • Тема 14. Поняття стилю ведучого, взаємозалежність стилю ведучого й телевізійної програми

  • Тема 15. Етикет мовно-пластичної поведінки в кадрі

  • Тема 16. Основи віршознавства

  • Тема 18. Імпровізаційна словесна дія на основі наперед заданого тексту

  • Розділ V. Вправи для поліпшення мовного апарату телевізійного ведучого

  • Вправи на укріплення м'язів видиху (повторювати 4-6 разів, темп вільний, видих фіксований)

  • Вправи для голосу

  • (1). Вправи для розвитку м'язів м'якого піднебіння і глотки (повтор 4-6 разів)

  • (2). Вправи, які виконуються на фонемах [Μ] [Н] [Л] і при підключенні голосних фонем

  • (3). Вправа на розвиток довжини видиху при звуковому навантаженні

  • Вправи на силу звуку

  • Вправи для розвитку дикції

  • (2). Артикуляційна гімнастика для губ

  • (3). Артикуляційна гімнастика для щелеп

  • (4). Артикуляційна гімнастика для голосних

  • Ігрові етюди

  • Вправа "Напруження-розслаблення"

  • Вправа "Передача звуку"

  • Вправа "Включення звучання"

  • Розділ VI. Вправи для поліпшення дикції

  • Текст лігурійської скоромовки

  • Розділ VII. Методичне забезпечення кваліфікаційних робіт з майстерності диктора, телевізійного ведучого

  • Види і жанри курсових робіт

  • Літературний сценарій курсової роботи

  • Випускна кваліфікаційна робота

  • Види і жанри випускних кваліфікаційних робіт

  • Монтажний сценарій випускної кваліфікаційної роботи

  • Титульний лист розкадровки випускної кваліфікаційної роботи

  • Перелік знімальної групи випускної кваліфікаційної роботи

  • Схема написання відгуку художнього керівника на випускну кваліфікаційну роботу

  • Схема написання зовнішньої рецензії на випускну кваліфікаційну роботу

  • Висновки