У цій темі розглядаються такі питання: інтонаційні зміни та внутрішні дійові завдання. Побудова дихального та мовного аппарату людини. Комбіноване грудно-черевне дихання. Принципи оволодіння "парадокальним диханням". Можливості резонаторної функції людського організму.
Найпоширенішим недоліком початківців, які обрали професію телевізійного ведучого, або готові брати участь у проведенні телевізійних програм, є слабкі голоси.
Звичайні люди здебільшого мають нетренований мовний апарат. Якщо не говорити про такі виразні мовні вади, як невимовляння фонем [Р], [З], [Л] та інших, то найчастіше спостерігаємо певні недоліки мовлення: проговорювання на зчіплених щелепах; мовлення на зв'язках; слабкий вдих-видих як прояв нетренованості діафрагми, а також ослаблений тонус м'язів м'якого піднебіння, що не дає змогу утворювати купол, повна слабкість м'язового тонусу губів, або ж часткова, чи верхньої, чи нижньої губи.
Простежується загальна тенденція до перенапруження мовного апарата під час розмови. Насправді, це стан органів мовлення, що здатні забезпечити тільки бурмотіння тексту, тихо і дуже нетривалий час.
Отже, поставимо собі реальну мету. Незалежно від природних даних кожної людини можна привести стан органів мовлення до рівня, який, можливо, і не забезпечить найвищих проявів майстерності, але буде цілком достатній для якісного мовлення, котре, безумовно, є ознакою культури особистості.
І перше, з чим треба ознайомитись, – це з будовою мовного апарату.
Основою живої мови є звук людського голосу, що утворюється внаслідок певної роботи мовних органів.
З погляду участі у звукоутворенні мовний апарат можна поділити на три частини: дихальний апарат, який у звукоутворенні безпосередньо не бере участі, а тільки постачає необхідний для цієї мети повітряний струмінь; гортань і три надгортанні порожнини.
Саме в надгортанних порожнинах (порожнині глотки, ротовій і носовій порожнинах) здійснюється більшість різноманітних рухів мовних органів, унаслідок яких утворюється звук.
До дихального апарату належать легені, бронхи і трахеї. Головна функція легень у мовному процесі полягає в подачі струменя повітря, необхідного для утворення звука, тону або шуму в гортані і надгортанних порожнинах. Струмінь повітря з легенів через трахею потрапляє в гортань. Тут він зустрічає перешкоду – тісно зімкнені голосові зв'язки.
Голосові зв'язки являють собою два м'язи, прикріплені горизонтально поперек гортані. Вони легко вібрують і відіграють вирішальну роль в утворенні голосу різної сили і висоти. Отвір між голосовими зв'язками називається голосовою щілиною. Голосові зв'язки в розслабленому стані нагадують римську цифру V. Коли вони напружені і зімкнені, то повітряний струмінь з легень примушує їх вібрувати, що й породжує звукові голосотворні коливання.
Від довжини голосових зв'язок залежить висота голосу. Так, тон голосу дітей, жінок загалом вищий, ніж тон голосу чоловіків, у яких голосові зв'язки звичайно довші.
На висоту голосу впливає також ступінь напруженості зв'язок. Під час мовлення висота тону залежить від частоти коливань голосових зв'язок. Унаслідок зміни висоти тону оформлюється та чи інша мелодика.
Отже, основна функція гортані полягає у звукоутворенні. Проте звукова хвиля, що утворюється внаслідок коливань звукових зв'язок, отримує остаточне оформлення в резонуючих надгортанних порожнинах. Голосові зв'язки можуть утворювати й шепіт. Це буває тоді, коли при проходженні повітря вони зімкнені, але залишається невелика щілина між пірамідальними хрящами, протискуючись крізь яку повітря утворює шум, характерний для шеплячих звуків.
Коли голосові зв'язки не напружені, утворюючи голосову щілину такого розміру, що повітря крізь неї може вільно проходити назовні, тоді звук не утворюється, а відбувається звичайний видих.
З гортані струмінь повітря разом з голосом чи шумом потрапляє до надгортанних порожнин, до яких належать: порожнина глотки, порожнина рота і порожнина носа.
Глотка розміщена над гортанню. Вона виконує насамперед функцію резонатора, додаючи звукам, утвореним у гортані, того чи іншого забарвлення. Разом з тим, завдяки м'язам, що містяться на задній стінці глотки і, скорочуючись, звужують її, можуть утворюватися деякі шуми. Так, саме глотка є місцем утворення українського звука [1].
Найістотнішою для утворення звуків є ротова порожнина. Зверху вона обмежена піднебінням, яке відокремлює її від носової порожнини.
Піднебіння поділяється на три частини: передня, середня і задня. Передня і середня частини тверді і нерухомі, вони називаються твердим піднебінням. Задня частина піднебіння м'яка, рухома – вона називається м'яким піднебінням, а виступ на краю піднебіння утворює так званий "язичок". Коли м'яке піднебіння, скорочуючись, піднімається вгору і затуляє вхід до носової порожнини, повітря виходить тільки крізь ротову порожнину. Коли м'яке піднебіння вільно опущене вниз, відкривається вхід у носову порожнину і звуки, утворювані при цьому, набувають носового відтінку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 1: Дихання та голос“ на сторінці 1. Приємного читання.
