Тема 7. Техніка мовлення

Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання

Дикційні та голосові вправи на матеріалах прислів'їв, виконаних у різних темпах і регістрах. Читання гекзаметром з опорним резонаторним звучанням у різних положеннях, зі зміною темпу, висоти. Монологічні й діалогічні дитячі вірші. Звукова імітація звірів, птахів, комах, явищ природи, предметів. Описовий дійовий уривок з художньої прози з української класичної та сучасної літератури або невелика прозова байка чи казка без значного психологічного навантаження.

На цьому етапі навчання не можна обійтись і без викладу теоретичного матеріалу, пов'язаного з мовними чинниками екранного виступу.

Спробуємо все розгалужене багатство наукових категорій психофізіологічної мовної діяльності спростити до кількох основних положень.

1. Мислення здійснюється в мовній формі.

Мова (зокрема, внутрішня мова – внутрішній беззвучний мовний процес, за допомогою якого ми мислимо) є засобом мислення.

Слід підкреслити й іншу найважливішу функцію: мова є засобом спілкування між людьми.

За словами лауреата Нобелівської премії академіка І.П. Павлова, у процесі історичного розвитку людини "виникли, розвинулись і надзвичайно вдосконалилися сигнали другого ступеня... у вигляді слів, вимовлюваних, чутних і видимих. Ці мовні сигнали зрештою стали означати все, що люди безпосередньо сприймали як із зовнішнього, так і з внутрішнього світу, і вживались ними не тільки при взаємному спілкуванні, а й наодинці із самим собою".

Спілкуючись один з одним, люди вживають слова і користуються граматичними правилами тієї чи іншої мови.

2. Мова – це система словесних знаків, засіб, за допомогою якого здійснюється спілкування між людьми.

Мовлення – це процес використання мови з метою спілкування людей.

Коли ми говоримо, то, з одного боку, сприймаємо чутні (звукові) і видимі (письмові) мовні сигнали, з другого – вимовляємо звуки мови за допомогою м'язового голосового апарата.

Мовна діяльність спирається на складну координовану роботу нервових клітин кори великих півкуль мозку. У корі головного мозку людини є три центри мови: слуховий, руховий і зоровий.

Один з таких центрів (так званий "центр Верніке") розміщений у лівій скроневій долі мозку. Він забезпечує розуміння сприйнятого слова. Це відділення кори називається слуховим центром мовлення. При руйнуванні його людина втрачає здатність розрізняти, впізнавати слова, хоча відчуття звуків у неї залишається. Іншими словами, у людини спотворюються процеси сприйняття і розуміння чужої і власної мови, і на цій основі втрачається здатність до зв'язної, усвідомленої мови. Це називається словесною глухотою. Людина з таким захворюванням може бути надмірно балакуча, але в цьому словесному потоці неможливо вловити сенс. Центр Верніке домінує над іншими центрами мовлення, тому при його ураженні порушується й усна, і писемна мова.

Так званий "центр Брока" – руховий центр мови – розміщений у нижній лобовій звивині лівої півкулі головного мозку. Він забезпечує вимовляння слів. При руйнуванні рухового центру мови порушується мовна артикуляція. Людина не здатна вимовити жодного слова, хоч і розуміє всі слова, які чує; у неї залишається тільки здатність до крику або співу без слів. Людина чує і впізнає слово, але не знає, не пам'ятає, як воно вимовляється. При цьому захворюванні порушується і внутрішня мова.

За своїми особливостями і функціональним призначенням розрізняють мову зовнішню (усну, писемну) і мову внутрішню.

Усна мова – це звичайна звукова розмовна мова, якою ми користуємось при безпосередньому спілкуванні з іншими людьми. Залежно від конкретних умов спілкування усна мова набуває форми діалогічної або монологічної.

У процесі діалогічної мови, що відбувається у формі бесіди, розмови між двома або кількома учасниками, людина ставить запитання і відповідає на них, висловлює зауваження, схвалення або заперечення. У повсякденній розмові діалогічна мова не має яскраво вираженого навмисного характеру й заздалегідь розробленого плану.

Діалогічна мова в побутовому використанні, зазвичай, ставить менше вимог до побудови зв'язного і розгорнутого висловлювання, ніж мова монологічна, а передусім писемна. Пояснюється це тим, що співрозмовники перебувають в однаковому часі й просторі, сприймають одні й ті ж факти і явища й тому порівняно легко розуміють одне одного. їм не треба викладати власні думки в розгорнутій мовній формі.

Порівняльна стислість діалогічної мови зумовлюється тим, що така мова активно підтримується запитаннями й відповідями, схваленням і запереченням з боку співрозмовників. Якщо діалогічна мова не підтримується, то вона або перетворюється в монологічну, або бесіда взагалі припиняється.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 7. Техніка мовлення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ I. Творчість телевізійного ведучого як професія

  • Розділ II. Розвиток первинних професійних навичок з майстерності телевізійного ведучого

  • Тема 1: Дихання та голос

  • Тема 2. Орфоепія

  • Тема 5. Логіка

  • Тема 6. Звук і тембр

  • Тема 7. Техніка мовлення
  • Тема 8. "Специфіка мовлення в театрі, на радіо і телебаченні"

  • Розділ III. Опанування майстерності в різних екранних жанрах

  • Тема 11. Культура пластичного екранного образу

  • Основні жанри телевізійної журналістики

  • Особливості роботи ведучого в розважальних телевізійних програмах

  • Розділ IV. Телевізійний виступ як творчість і технологія

  • Тема 13. Позавербальні засоби виразності – засоби спілкування телевізійного ведучого

  • Невербальні засоби спілкування

  • Види невербальних засобів спілкування

  • Ритмічні жести

  • Зображувальні жести

  • Захист

  • Підозра і прихованість

  • Тема 14. Поняття стилю ведучого, взаємозалежність стилю ведучого й телевізійної програми

  • Тема 15. Етикет мовно-пластичної поведінки в кадрі

  • Тема 16. Основи віршознавства

  • Тема 18. Імпровізаційна словесна дія на основі наперед заданого тексту

  • Розділ V. Вправи для поліпшення мовного апарату телевізійного ведучого

  • Вправи на укріплення м'язів видиху (повторювати 4-6 разів, темп вільний, видих фіксований)

  • Вправи для голосу

  • (1). Вправи для розвитку м'язів м'якого піднебіння і глотки (повтор 4-6 разів)

  • (2). Вправи, які виконуються на фонемах [Μ] [Н] [Л] і при підключенні голосних фонем

  • (3). Вправа на розвиток довжини видиху при звуковому навантаженні

  • Вправи на силу звуку

  • Вправи для розвитку дикції

  • (2). Артикуляційна гімнастика для губ

  • (3). Артикуляційна гімнастика для щелеп

  • (4). Артикуляційна гімнастика для голосних

  • Ігрові етюди

  • Вправа "Напруження-розслаблення"

  • Вправа "Передача звуку"

  • Вправа "Включення звучання"

  • Розділ VI. Вправи для поліпшення дикції

  • Текст лігурійської скоромовки

  • Розділ VII. Методичне забезпечення кваліфікаційних робіт з майстерності диктора, телевізійного ведучого

  • Види і жанри курсових робіт

  • Літературний сценарій курсової роботи

  • Випускна кваліфікаційна робота

  • Види і жанри випускних кваліфікаційних робіт

  • Монтажний сценарій випускної кваліфікаційної роботи

  • Титульний лист розкадровки випускної кваліфікаційної роботи

  • Перелік знімальної групи випускної кваліфікаційної роботи

  • Схема написання відгуку художнього керівника на випускну кваліфікаційну роботу

  • Схема написання зовнішньої рецензії на випускну кваліфікаційну роботу

  • Висновки