Розділ «Додаток 2 Етичні засади роботи журналіста: західний досвід»

6.2. Обіцянка про конфіденційність

Якщо журналіст пообіцяв джерелу інформації анонімність, він мас додержувати даного слова незалежно від того, яка інстанція вимагатиме розкрити це джерело, за винятком тих ситуацій, коли інформатор свідомо обдурив журналіста. Журналіст, утім, може повідомити свого керівника, хто саме надав йому конфіденційну інформацію, якщо начальник також гарантуватиме анонімність джерела, як і журналіст.

6.3. Матеріали журналістської праці

Журналістські матеріали, надруковані чи ні (нотатки, фото, відеокасети тощо), призначаються лише для того, щоб інформувати громадськість. Вони не можуть бути передані іншим інстанціям для використання з іншою метою.

6.4. Свідчення журналістів

Журналісти не є інформаторами поліції. У розмовах із працівниками правоохоронних органів вони повідомляють тільки ту інформацію, яку вже публічно повідомили через свої ЗМІ.

6.5. Винагорода джерел інформації

Журналісти і підприємства ЗМІ не виплачують жодної винагороди особам, які погодилися бути їхніми джерелами інформації.

7. Приватне життя і право па інформацію

Журналісти поважають право громадян на приватне життя і захищають право на інформацію, що є провідним індивідуальним правом нашого суспільства. Використання цього права збагачує приватне життя кожного громадянина, даючи можливість йому розширити своє бачення світу та бути краще поінформованим. Однак трапляється, що це право на інформацію суперечить праву особистості на приватне життя. У таких випадках, коли факти з приватного життя мають суспільний інтерес, замість того, щоб заохочувати тривіальну людську цікавість, журналісти віддають перевагу праву на інформацію за наявності таких критеріїв:

— коли йдеться про відому людину або державного діяча і коли певні факти з його особистого життя важливі для розуміння того, як саме він виконує свої обов'язки перед державою, або коли вони впливають на подальше виконання його службових обов'язків та поведінку в суспільстві;

— коли ця особа сама робить своє приватне життя публічним, коли приватні моменти відбуваються на очах у громадськості.

8. Права особистості

Журналісти мають ставитись із повагою до всіх громадян суспільства. Журналісти можуть сповіщати про расу, релігійну належність, сексуальну орієнтацію і каліцтво людини тільки в тому разі, якщо цс конче необхідно для розуміння повідомлення.

Проте вони мають бути надзвичайно уважними до тону своїх репортажів. Тобто уникати узагальнень, які можуть образити різні меншини, не вживати дражливих висловлювань, порівнянь, які не є необхідними для окреслення індивідуальних характеристик особи, не виявляти упередженість і не обирати систематично такий ракурс подачі матеріалів, який би міг указувати на чиюсь дискримінацію. Вони мусять бути надзвичайно уважні до того, щоб мимовільно не спровокувати расистські, сексистські, гомофобні реакції.

9. Конфлікт інтересів

Журналісти мають уникати конфліктів інтересів та ситуацій, схожих на конфлікт інтересів з фінансовим чи іншим підтекстом. Вони мають уникати будь-яких поведінки, зобов'язань та функцій, які можуть зашкодити їм бути незалежними або зможуть посіяти в громадськості сумніви щодо цього.

Конфлікт інтересів виникає, коли журналісти відповідно до різних контрактів, особистих симпатій та зобов'язань працюють або здаються такими, що працюють на чиїсь приватні інтереси, власні або інтереси якихось осіб, груп, профспілок, підприємств, політичних партій тощо, і що цей інтерес є чи видається важливішим за суспільний. Вони не мають замовчувати частину правди лише з метою захисту або покращення іміджу якоїсь особи чи групи людей. Конфлікт інтересів викривлює або справляє враження, ніби викривлює суть роботи журналіста і позбавляє його необхідної довіри з боку суспільства.

Конфлікти інтересів неприпустимі в тих випадках, коли журналіст особисто перекопаний у власній чесності й незаангажованості. Видимість конфлікту інтересів така ж прикра, як і реальний конфлікт інтересів.

9.1. Зв'язки з громадськістю