Розділ «Додаток 2 Етичні засади роботи журналіста: західний досвід»

Є кілька винятків, які виправдовують збирання інформації журналістами трохи підпільними методами: коли використовується несправжнє ім'я, ховаються диктофони і камери, не вказується справжня мста репортажу, стеження за кимось, проникнення в певне закрите середовище.

Використання таких методів має завжди сприйматися як виняток. Журналісти вдаються до них, коли:

— інформація, яку вони шукають, становить очевидний суспільний інтерес, наприклад коли йдеться про уточнення соціально небезпечної інформації;

- інформацію жодним чином неможливо отримати в інший спосіб, або інші методи вже були безуспішно використані;

- користь від отриманої інформації для суспільства буде набагато більшою, ніж неприємності, які спіткають кількох особистостей.

Суспільство буде поінформовано про те, в який спосіб було отримано інформацію.

4.2. Недружні до преси джерела

Журналісти мають попереджати тих, хто неохоче спілкується з пресою, про тс, що їхні слона можуть бути оприлюднені або поширені, а отже, стануть відомі великому загалу.

4.3. Надокучливість

Журналісти зобов'язані виявляти повагу та співчуття до тих, хто щойно пережив особисту трагедію, а також до близьких цих людей. Вопи не повинні дозволяти собі надокучливість і щодо таких людей та вимагання від них необхідної інформації.

б. Поширення інформації

5.1. Відтворення і подача інформації

Журналісти завжди мають віддавати перевагу відтворенню дійсності такою, яка вона є, а не прикрашати її різними художніми деталями. Відтворення інформації та її подача в ЗМІ використовуються в журналістиці задля того, щоб надати правдивості репортажу, проілюструвати подію, але треба бути дуже обережним, оскільки завжди є небезпека ввести в оману публіку. Тобто громадськість має бути чітко поінформована про те, що журналіст вдався до повного охудожнення матеріалу.

Відтворення інформації має полягати у найточнішому викладі фактів, думок, емоцій, що характеризують певну подію.

Елементи інсценізації, коли, наприклад, журналіст просить якусь особу говорити по телефону під час знімання для пожвавлення репортажу є прийнятними, оскільки вони не спотворюють зміст самого репортажу. Про такі постановочні елементи немає сенсу попереджати.

Проте, коли йдеться про складнішу сценічну постановку, журналісти мають бути надзвичайно обережними. їм необхідно уникати маніпуляцій з дійсністю. Наприклад, під час знімання демонстрації вони не повинні заохочувати її учасників до виявів насильства.

Журналісти мають зберігати критичний погляд на події під час обшуків, свідками яких їх запрошують бути представники правопорядку. Критичність необхідна, коли є підозра про змонтованість ситуації однією із зацікавлених сторін, яка є джерелом цієї інформації. Коли така постановка спрямована на те, щоб справити враження спонтанної ситуації, журналісти зобов'язані попередити публіку про організований характер події.

Документи з архівів необхідно подавати саме як архівний матеріал із точним зазначенням дати й місця.

5.2. Не для друку

Журналісти не зобов'язані виконувати вимоги не розголошувати інформацію ("off the record", "background", візування матеріалу), якщо про це не було чіткої домовленості перед інтерв'ю. Це правило мас бути обумовленим до розмови, а не після. Журналісти обмежують, наскільки це можливо, застосування такої схеми стосунків, яка може спричинити маніпуляцію ними з боку джерел інформації.