Розділ «Додаток 2 Етичні засади роботи журналіста: західний досвід»

5.3. Затвердження джерелом

Журналісти не дають для ознайомлення свої репортажі джерелам інформації перед тим, як оприлюднити матеріал.

5.4. Реклама

Журналісти не зобов'язуються перед джерелами інформації поширювати саме ту інформацію, яку ті забажають. Вони відмовляються поширювати інформацію в обмін на контракт про рекламу чи будь-що інше, вигідне для журналістів або медіа. Інформація та реклама мають бути чітко відмежовані. Журналісти не пишуть рекламних репортажів. Якщо, навіть, їм випало завдання робити такий репортаж, вони ніколи не підписують його. Рекламні репортажі мають бути дуже чітко ідентифіковані вже на етані верстки, щоб їх жодним чином не можна було переплутати із суто інформативним репортажем. Журналісти мають висвітлювати події, які цікавлять їхнє медіа, з максимальною ретельністю та адекватністю події.

Журналісти поширюють інформацію лише відповідно до її об'єктивних критеріїв: суспільного інтересу, який вона містить, та контексту, який вона тлумачить.

5.5. Називати чи не називати підозрюваних та засуджених Журналісти зобов'язані зважати на презумпцію невинності громадян. Коли когось заарештовано або затримано правоохоронними органами, журналісти мають право називати цих людей, але вони не мають визначати цих осіб як злочинців до суду, вживаючи умовні форми висловлювань тощо.

Якщо арешт чи обшук здійснено без відповідного мандата, журналісти поводяться максимально обережно перед тим, як назвати справжнє, ім'я підозрюваних, якщо тільки ці підозри не підтверджуються ретельною перевіркою фактів, що здійснив сам журналіст і, якщо оприлюднення цієї перевіреної інформації попередить небезпечні тенденції або наміри суспільної ваги.

5.6. Обов'язок відстежувати тему

Коли медіа висвітило якусь подію або певні особи були звинувачені та постали перед правосуддям, ЗМІ має якомога ретельніше відстежувати розвиток подій аж до завершення і регулярно повідомляти про новини аудиторію.

5.7. Називати чи не називати жертв та потерпілих

За незначним винятком, журналісти можуть називати імена жертв нещасних випадків та потерпілих у кримінальних справах. Ця інформація становить суспільний інтерес. Оприлюднення відомостей про особу надзвичайно важливе тоді, коли йдеться про відомих людей або коли повідомлені факти можуть вплинути на розвиток подій, притягти до відповідальності винних.

Щодо жертв злочинів на сексуальному ґрунті та їхніх близьких, журналістам краще не називати їхні справжні прізвища, за винятком надзвичайних обставин.

в. Захист джерел та матеріали журналістської праці Журналістам необхідно вказувати свої джерела інформації, щоб дати змогу громадськості краще оцінити компетентність, надійність та інтереси, які захищає особа, чиї слова процитовано в матеріалі.

6.1. Анонімність

Важлива інформація не може бути зібрана та подана без чіткої ідентифікації джерел. Оскільки інакше ці джерела можуть використовувати журналістів з метою маніпуляції громадською думкою, до того ж безкарно, або заподіяти шкоду іншим особам, не беручи жодної відповідальності за сказане.

Отже, право на анонімність джерела використовується лише за таких виняткових обставин:

- інформація є важливою, і немає інших конкретних джерел, що можна ідентифікувати, для її отримання й оприлюднення;

— інформація становить суспільний інтерес;

— джерелу цієї інформації загрожують серйозні проблеми у разі, якщо його буде названо.

Журналіст має пояснити, чому саме джерело не вказане, але опише його досить достовірно, дбаючи водночас про гарантоване впізнавання. Цс потрібно для того, щоб громадськість могла переконатись у компетентності, надійності фактів та зрозуміла інтереси особи, яка надає інформацію.