Розділ «ЩАСТИ ВАМ, ПАНОВЕ»

— Кастрував себе?

— Ні,— сказав док Фішер. — Він не знав, як це робиться.

— Тепер може померти, — докинув доктор Вілкокс.

— Чому?

— Втратив багато крові.

— А присутній тут славний зцілитель, мій колега доктор Вілкокс, який поїхав на виклик, не міг знайти у своїй книжці потрібного визначення на цей випадок.

— Під три чорти ці ваші балачки, — озвався доктор Вілкокс.

— Та я ж кажу це, докторе, з якнайщирішою прихильністю до вас, — промовив док Фішер, дивлячись на свої руки — ті руки, що при його постійній готовності прийти на допомогу та неповазі до федеральних законів не раз завдавали йому прикрощів. — Ось і присутній тут Горас може засвідчити мою величезну до вас прихильність. А щодо випадку з тим юнаком, Горасе, то він просто зробив собі ампутацію.

— Годі вже колоти мені очі цим випадком, — озвався доктор Вілкокс. — Ваші шпильки зовсім недоречні.

— Колоти вам очі, докторе, та ще такого дня, на саме різд-во нашого спасителя?

— Нашого спасителя? Хіба ви не єврей? — спитав доктор Вілкокс.

— Ай справді, справді. Завжди я про це забуваю. Ніколи не надаю цьому факту належного значення. Ви дуже люб'язні, що нагадали мені. Вашого спасителя. Ну звісно ж, вашого спасителя. Поза всяким сумнівом, вашого. А шпильки залишмо до страсного тижня.

— Надто вже ви розумний, — мовив доктор Вілкокс.

— Блискучий діагноз, докторе. Я завжди був надто вже розумний. А вже там, на узбережжі, то напевне аж занадто. Ніколи не будьте надто розумний, Горасе. Хоч у вас такої схильності наче й нема, та часом якісь проблиски я помічаю. Але ж який діагноз — та ще й без книжки!

— Ідіть ви під три чорти, — сказав доктор Вілкокс.

— На все свій час, докторе, — відказав док Фішер. — На все свій час. Якщо є десь таке місце, я неодмінно там побуваю. Та вже навіть і мав нагоду туди зазирнути. Щоправда, тільки мигцем, краєчком ока. Бо одразу ж і відвернувся. А знаєте, Горасе, що сказав той юнак, коли наш добрий доктор привіз його сюди? Він сказав: «Я ж так просив, щоб ви це зробили. Так просив вас…»

— І треба ж, щоб саме на різдво, — мовив доктор Вілкокс.

— Винятковість цього дня особливого значення не має,— зауважив док Фішер.

— Можливо, для вас і не має,— сказав доктор Вілкокс.

— Ви чуєте, що він каже, Горасе? — спитав док Фішер. — Чуєте? Відкопавши моє вразливе місце, мою, так би мовити, ахіллесову п'яту, доктор користається зі своєї переваги.