Розділ «ЩАСТИ ВАМ, ПАНОВЕ»

— Горасе, — сказав док Фішер, — ви не проти, що я зву ваа просто Горасом, ні?

— Ні.

— Славний наш друзяка Горас. У нас сьогодні стався надзвичайно цікавий випадок.

— Справді,— докинув доктор Вілкокс.

— Пам'ятаєте хлопчину, що був тут учора?

— Котрий це?

— Той, що надумав стати євнухом.

— Пам'ятаю.

…Я саме сидів у них, коли він приходив. То був хлопець років шістнадцяти. Простоволосий, дуже схвильований і переляканий, проте настроєний рішуче. Мав густу кучеряву чуприну, гарну статуру і великі випнуті губи.

— Тобі чого, синку? — спитав його доктор Вілкокс.

— Я хочу, щоб мене кастрували, — відповів хлопець.

— Навіщо? — спитав док Фішер.

— Я вже й молився і все робив, та ніщо не помагає.

— Від чого?

— Від тої мерзенної похоті.

— Якої ще похоті?

— Тої, що вселилася в мене. Якої я не можу перебороти. Цілі ночі молюся, і все марно.

— А що ж із тобою діється? — спитав док Фішер.

Хлопець розповів йому.

— Слухай, хлопче, — сказав док Фішер. — Нічого страшного з тобою не діється. Так воно все й має бути. І нічого поганого в цьому нема.