Розділ «П'ЯТА КОЛОНА»

Я тут ляжу, трошки перепочину. А ти йди до неї.

Філіп. Добре. Гаразд. Як скажеш. Як скажеш, так я і зроблю. (Підходить до дверей і відчиняє їх).

Знову наростає свист снаряда, а потім чути вибух, цього разу за готелем.

Макс. Це тільки маленький фейерверк. Справжній обстріл буде вночі.

Філіп відчиняє двері до сусідньої кімнати. Чути, як він, зачиняючи їх, каже безбарвним голосом.

Філіп. Це я, Бріджес. Як ти тут?

Завіса

ДІЯ III, СЦЕНА 2

Приміщення артилерійського спостережного пункту в напівзруйнованому снарядами будинку на Естремадурському шосе. Спостережний пункт розташований у вежці, що увінчувала цей будинок вельми вигадливої архітектури; замість розтрощених, покручених вибухом металевих гвинтових сходів, що висять, не дістаючи підлоги, до стіни приставлена дерев'яна драбина. Глядачеві видно драбину й тільки частину кімнати, вікна якої виходять на Мадрід. Дія відбувається вночі, і мішки з піском, якими вдень закладали вікна, вийняті, але за вікнами нічого не видно, бо в Мадріді затемнення. На стінах висять великомасштабні військові карти, на яких кольоровими прапорцями й вузькими стрічками позначено позиції; на простому столі стоїть польовий телефон. Праворуч від столу, перед вузьким отвором у стіні — великий далекомір німецького зразка, а поряд — стілець. Перед другим отвором — стереотруба й стілець. Біля стіни праворуч — іще один стіл з телефоном. Унизу, біля драбини, стоїть вартовий з гвинтівкою з примкнутим багнетом; другий вартовий стоїть у кімнаті над драбиною; багнет його гвинтівки мало не дістає стелі. Коли завіса підіймається, на сцені, крім вартових, — ще двоє зв'язківців, що сидять, схилившись над столом. Коли завісу піднято, сцену освітлюють промені автомобільних фар, вихоплюючи з напівтемряви нижню частину драбини. Автомобіль наближається, світло фар уже засліплює вартового.

Вартовий. Ану, вимкни фари!

Світло фар б'є йому просто в очі.

(Бере гвинтівку напереваги й клацає затвором). Вимкни фари, чуєш?

Він каже це повільно, чітко й погрозливо; ясно, що він зараз вистрелить. Фари гаснуть, і зліва, звідти, де, очевидно, зупинився автомобіль, на сцену виходять троє чоловіків; двоє в офіцерській формі, один високий і дебелий, другий досить худорлявий, чепурний, в кавалерійських чоботях, що виблискують у світлі кишенькового ліхтаря, яким присвічує собі дебелий. Третій — цивільний. Вони переходять сцену й наближаються до драбини.

(Проказує першу половину пароля). Перемогу…

Худорлявий офіцер (недбало, зверхньо). Здобуде гідний.

Вартовий. Проходьте.

Худорлявий офіцер (цивільному). Доведеться піднятися цією драбиною.

Цивільний. Я вже тут бував.

Всі троє вилазять нагору драбиною. Другий вартовий, побачивши знаки розрізнення на кашкеті високого дебелого офіцера, виструнчується. Зв'язківці не підводяться з-за столу. Дебелий офіцер підходить до столу; за ним ідуть цивільний

і офіцер у блискучих чоботях, очевидно, ад'ютант.