Розділ «І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/»

— Розкажи все до кінця, — сказав Білл.

— Далі так: тореадор сидів на підлозі. Збирався на силі, щоб підвестися й ще раз ударити Кона. Брет руки Конові не подала, а Кон плакав і казав, як він її кохає, а вона казала йому, що він заплішений дурень. Потім Кон нахилився, щоб потиснути руку тореадорові. Мовляв, давай помиримося. Простимо все один одному. А тореадор знову — лясь його по пиці!

— Ото хлопець, — сказав Білл.

— Він доконав-таки Кона, — сказав Майкл. — Я певен, що Кон уже ніколи не даватиме волі кулакам.

— Ти давно бачив Брет?

— Недавно. Вона приходила взяти дещо з речей. Вона доглядає цього свого Ромеро.

Він наповнив склянку пивом із другої пляшки.

— На Брет, звісно, жаль дивитись. Але вона любить доглядати хворих. Ми, власне, так і познайомились. Вона доглядала мене.

— Знаю, — сказав я.

— А я добряче п'яний, — сказав Майкл. — І нехай. Я й далі питиму. Вся ця історія страшенно кумедна, але не дуже приємна. Не дуже приємна, як на мене.

Він випив своє пиво.

— Між іншим, я вичитав Брет. Я їй сказав: будеш водитися з євреями, тореадорами та іншим набродом — не минути тобі лиха. — Він нахилився до мене. — Послухай, Джейку, можна, я вип'ю твою пляшку? А тобі ще принесуть.

— Прошу, — сказав я. — Я однаково пити не збирався.

Майкл почав відтикати пляшку.

— Може, ти відіткнеш, га?

Я відкинув пальцем дротяну защіпку з корком і налив йому пива.

— Між іншим, — вів далі Майкл, — Брет повелась як належить. Вона завжди поводиться як належить. Я вишпетив її добряче за отих євреїв, тореадорів та інший набрід, а вона вислухала й знаєте, що каже? «Авжеж, — каже, — я забула, яким щастям завдячую британській аристократії!»

Він випив пиво.

— Чудово сказано. Знаєте, той Ешлі, від якого в неї титул, служив на флоті. Дев'ятий баронет. Вертаючись після плавання, він відмовлявся спати в ліжку. Примушував Брет спати на підлозі. Під кінець, зовсім здурівши, він погрожував, що вб'є її. Завжди лягав спати із зарядженим пістолетом. Брет виймала патрони, коли він засинав. Тож вона зазнала того щастя не так уже й багато. І це таки прикро. Вона так уміє тішитися життям.

Він підвівся. Його руки тремтіли.