Розділ «І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/»

— О, ти нічого не знаєш! — Майкл відіткнув пляшку. Він налив пива в склянку, приставивши її до шийки.

— Справді не знаєш? — спитав Білл.

— Він повернувся сюди, знайшов Брет і отого юного тореадора в його номері і зробив із того шмаркача-тореадора відбивну котлету.

— Не може бути!

— Свята правда!

— Яка ніч! — сказав Білл.

— Він мало не порішив сердешного шмаркача тореадора. Потім Кон хотів забрати з собою Брет. Певно, хотів зробити з неї доброчесну жінку. Страшенно зворушлива сцена.

Він жадібно ковтнув пива.

— От йолоп!

— А потім що?

— Ох і перепало йому від Брет. Вона змішала його з багном.

Будьте певні, вона повелась як належить.

— Авжеж, — сказав Білл.

— Аж тут Кон зламався, пустив сльозу й хотів потиснути руку тореадору. Він і Брет хотів потиснути руку.

— Знаю. Ми з ним уже теж ручкалися.

— Справді? А вони не схотіли. Тореадор, між іншим, повівся як належить. Він нічого не казав, але після кожного удару підводився. Впаде і знову підводиться. Кон так і не зміг його нокаутувати. Ото була, мабуть, комедія!

— Звідки ти все це знаєш?

— Брет розповіла. Я бачив її вранці.

— І чим це скінчилося?

— Далі було так: тореадор сидів на ліжку. Він уже разів п'ятнадцять падав, але не здавався, ліз битися. Брет його не пускала, та хоч як він ослаб, стримати його вона не змогла, і він знову підвівся. Тут Кон сказав, що більше не битиме його. Більше, мовляв, негоже. Це, мовляв, було б нечесно. Тоді тореадор мало не рачки поповз до нього. Кон позадкував до стіни. «Отже, ви більше не б'єтеся зі мною?»— «Ні,— відповів Кон. — Мені було б соромно». Тоді тореадор що було сили затопив йому в пику й осів на підлогу. Брет каже, що він не міг підвестися. Кон хотів узяти його на руки й покласти на ліжко. А він каже — якщо, мовляв, Кон доторкнеться до нього, він його вб'є, і так чи так уб'є його вранці, якщо Кон буде ще в місті. Кон заплакав, і Брет вилаяла його, і він хотів потиснути їм руки. Це я вже розповідав.