TextBook Години за дві Кон з'явився в нашій кімнаті. На шиї в нього все ще висів вінок із часнику. Іспанці зустріли його радісними вигуками. Кон протер очі й засміявся.
— Виявляється, я спав! — вигукнув він.
— Та невже? — сказала Брет.
— Ви просто були мертві,— мовив Білл.
— Чи не піти б нам повечеряти? — спитав Кон.
— Ви хочете їсти?
— Так. А що? Я зголоднів.
— А ви з'їжте свій часник, Роберте, — сказав Майкл. — Справді-бо. З'їжте свій часник.
Кон не відповів. Сон умиротворив його.
— Ходімо вечеряти, — сказала Брет. — Мені ще треба прийняти ванну.
— Ходімо, — погодився Білл. — Доправимо Брет до готелю.
Ми попрощались із силою-силенною людей, потисли силу-силенну рук і вийшли. Надворі було темно.
— Як ви гадаєте, котра тепер година? — спитав Кон.
— Вже завтра, — відповів Майкл. — Ви проспали два дні.
— Ні, справді,— сказав Кон, — котра година?
— Десята.
— Ого! Це ж скільки ми пили!
— Ви хочете сказати, скільки ми пили. Ви собі спали.
Ідучи темними вулицями до готелю, ми бачили, як над площею спалахують ракети. А коло площі побачили, що вона заповнена народом, і посеред неї всі танцюють.
У готелі нас чекала розкішна вечеря. То була перша трапеза за подвійними святковими цінами, й нам додали кілька страв. Після вечері ми вийшли на прогулянку. Пам'ятаю, я вирішив не лягати до ранку — щоб подивитись, як о шостій вулицями бігтимуть бики, — але десь о четвертій сон почав долати мене, і я пішов до готелю. Решта залишилися гуляти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 109. Приємного читання.