Розділ п'ятий

— Досить туманно.

— Щиро кажучи, абсолютно точно ми це також не знаємо, принаймні, в тих випадках, коли червоніють від сорому. Це питання ще остаточно не з'ясоване, оскільки дотепер у судинах ще не виявлено жодних м'язів, які могли б розширюватись та вводитися в дію завдяки вазомоторним нервам. Чому, власне, у півня набрякає гребінь (або які там ще наводять класичні приклади), — це залишається, так би мовити, таємницею, тим більше, коли йдеться про психічні впливи. Ми припускаємо, що зв'язок між корою головного мозку та центральною судинною системою відбувається в головному мозку, і за певних подразнень, коли, наприклад, ви дуже соромитесь, цей зв'язок починає діяти, нерви судин упливають на судини обличчя, вони розширюються, наповнюються кров'ю й ви стаєте подібними до індика й від припливу крови майже нічого не бачите. А в інших випадках, коли бозна-що на вас чекає, можливо, щось дивовижне, але небезпечне, кровоносні судини шкіри стискаються, шкіра блідне, холоне й стягується, і тоді від напливу емоцій ви нагадуєте покійника, з важкими синцями під очима та побілілим, загостреним носом. Але серце під дією симпатичного нерва бухає щосили.

— Ось як то буває...

— Так, приблизно. Знаєте, це все реакції. Проте всі реакції та рефлекси завжди мають одну мету, тому ми, фізіологи, готові припустити, що й ці явища, які супроводжують психічні афекти, по суті, також є своєрідними захисними засобами, такими самими захисними рефлексами, як, наприклад, гусяча шкіра. Ви маєте уявлення про те, як у вас виникає гусяча шкіра?

— Також не зовсім.

— Це відбувається під дією сальних залоз, що виділяють мастило для шкіри, своєрідну білкову жирову секрецію, щоправда, не надто апетитну на запах, але вона підтримує гладкість шкіри, щоб шкіра від пересихання не тріскалася й не лущилась та була приємною на дотик. Важко уявити, як можна було торкатися до людської шкіри, якби не це холестеринове мастило. Сальні залози мають у собі маленькі м'язи, які можуть здиблювати залозу, і коли це відбувається, ви почуваєтесь, як той хлопчисько, на якого принцеса вилила відро з піскарями — ваша шкіра стане шерхкою як тертка, а якщо подразнення дуже сильне, то здиблюються й волосяні капшучки — у вас волосся на голові стає дибки, а також і волосинки по всьому тілі, як у дикобраза, що захищається, і в таких випадках ви кажете, що вас мороз по шкірі пробирає.

— О, я вже часом мав таке відчуття, — сказав Ганс Касторп. — Мороз по шкірі пробирає мене досить таки часто й за цілком різних обставин. Мені тільки дивно, що залози здиблюються від таких різних причин. Коли проводять грифелем по склі, з'являється гусяча шкіра, і коли слухаєш особливо чудову музику — також буває, і коли я причащався під час конфірмації, я постійно мав таке відчуття, ніби тілом бігають мурашки й вискакують пухирці. Просто диво, що ці маленькі м'язи збурюються за таких різних обставин.

— Так, — сказав Беренс. — На те воно й подразнення. А на причину подразнення тілові абсолютно начхати. Чи тобі піскарі, чи причастя, а сальні залози здиблюються.

— Пане надвірний раднику, — сказав Ганс Касторп, дивлячись на портрет, який досі ще тримав на колінах. — Я ще ось до чого хотів повернутися. Ви говорили перед цим про внутрішні процеси, про лімфообіг та інше... Що тут відбувається? Дуже хотілось би дізнатися про це якомога більше, наприклад, щодо обігу лімфи, будьте так ласкаві... це мене дуже цікавить...

— Охоче вам вірю, — відповів Беренс. — Лімфа — це найвишуканіший, найінтимніший та найніжніший елемент діяльности організму, — напевне, вам щось таке й уявлялося, коли ви запитуєте. Завжди говорять про кров та її таємниці, називають її особливим соком. Але саме лімфа є отим соком усіх соків, квінтесенцією, молоком крови, розумієте, найціннішою рідиною — завдяки посиленому харчуванню жирами вона справді може нагадувати молоко. — Й Беренс заходився точно та образно описувати, як кров, ця театрально-оксамитова рідина, яка утворюється за допомогою дихання та травлення, рідина, насичена газами та шлаками організму, цей бульйон із жирами, білками, залізом, цукром та солями, який має температуру тридцять вісім градусів і нагнітається в усі судини помпою серця, ця рідина підтримує в усьому тілі обмін речовин та тваринне тепло, одне слово, саме життя та життєві процеси, причому кров контактує з клітинами не безпосередньо — тиск, під яким вона перебуває, змушує її виділяти певний екстракт, своєрідний молочний сік, він, ніби піт, просочується крізь стінки судин, усмоктується в тканину, поширюється в усьому організмі й заповнює як рідка складова тканин кожну шпаринку, напружуючи і розтягуючи еластичну клітковину. В цьому й полягає напруження тканин, так званий тургор, а тургор, у свою чергу, змушує лімфу, після того як вона ніжно обмила клітини та обмінялася з ними речовинами, повернутися в лімфатичні судини, vasa lymphatica, і назад у кров, за день це близько півтора літра. Надвірний радник описав трубкову та всмоктувальну систему лімфатичних судин, розповів про грудний молочний протік, де збирається лімфа з ніг, живота, грудей, з однієї руки та однієї половини голови, про ніжні фільтруючі органи, що є в багатьох точках лімфатичних судин і які називають лімфатичними залозами, що містяться на шиї, під пахвами, біля ліктевих суглобів, у колінній чашечці, а також в інших інтимних та ніжних частинах тіла. — Там можуть з'явитися набряки, — вів далі Беренс, — але з цього ми й почали, адже потовщення лімфатичних залоз, наприклад, у колінних чашечках, у суглобах рук та в інших місцях — набряки водянкового типу, — на все це завжди є свої причини, хоча й не скажеш, що приємні. За деяких обставин може також виникнути підозра на туберкульозне закупорення лімфатичних судин.

Ганс Касторп мовчав.

— Так, — сказав він тихо після паузи, — я справді мав би стати лікарем. Грудний молочний протік... Лімфатичні судини ніг... Дуже цікаво! Але що таке тіло? — вигукнув він з несподіваною схвильованістю. — Що таке плоть? З чого вона складається? Розкажіть нам про це, пане надвірний раднику, розкажіть ще сьогодні по обіді! Поясніть нам раз і назавжди, щоб ми знали!

— З води, — відповів Беренс. — Отже вас цікавить й органічна хімія? Переважно з води, ось із чого складається гуманістичне людське тіло. Не більше й не менше, так що не треба з цього приводу хвилюватись. І тверді речовини становлять усього лише двадцять п'ять відсотків, з яких двадцять становить звичайний білок, або протеїни, якщо ви хочете висловитися трохи витонченіше, додайте до цього дрібку жиру та солей. Ось і все.

— А білок, що це таке?

— Різноманітні елементи: вуглець, водень, азот, кисень, сірка. Часом і фосфор. У вас просто розгоряється апетит до знань! Деякі види білка пов'язані з вуглеводами, тобто з глюкозою та крохмалем. На старість тіло стає жорстким, це відбувається через те, що в сполучній тканині накопичується, знаєте, так званий колаген, клейковина, найважливіша складова кісток та хрящів. Ну, що б вам ще такого розповісти? В нашій м'язовій плазмі міститься особливий білок, міоциноген, після смерти він перетворюється на м'язовий фібрин і призводить до задубіння трупа.

— Так, так, задубіння трупа, — бадьоро підхопив Ганс Касторп. — Чудово, чудово. А потім починається, так би мовити, загальний розпад, могильна анатомія.

— Ну, ясна річ. Зрештою, ви вдало висловилися. Цей процес набуває дедалі ширшого характеру. Ми, так би мовити, розтікаємося. Подумайте про всю ту воду! А решта складових, коли життя припинилося, також стають нестійкими, в процесі гниття вони розпадаються на простіші сполуки, неорганічні.

— Гниття, розпад, — сказав Ганс Касторп, — настільки мені відомо, це ж згорання, поєднання з киснем.

— Абсолютно правильно. Окиснення.

— Ну, а життя?