Розділ п'ятий

— Ви страждаєте, інженере? — вів він далі. — Ви страждаєте, як людина, що заблукала, — це зрозуміло для кожного. Але навіть ваше ставлення до страждання має бути ставленням європейця, а не азіата, оскільки Схід надто схильний до хвороб, і тому так щедро тут представлений... Співчуття та неймовірне терпіння — ось його спосіб ставитися до страждання. Цей спосіб не може, не повинен бути вашим!.. Ми говорили про мою кореспонденцію... Бачите, тут... Або, краще, ходімо звідси!.. Тут неможливо... Ходімо звідси геть, ходімо он туди... Я відкрию вам такі речі, які... Ходімо! — обернувшись, він потяг Ганса Касторпа із вестибюля в найближчий від виходу салон, де можна було писати листи та читати і який був тепер порожнім. Під світлим склепінням стіни салону були обшиті дубовими панелями, кілька книжкових шаф, посередині — стіл з підшивками газет, навколо якого стояли стільці, ніші вікон були облаштовані для писання й оснащені письмовим приладдям. Сеттембріні підійшов до одного з вікон, Ганс Касторп ішов слідом. Двері залишалися відчиненими.

— На цих паперах, — сказав італієць, дістаючи з широкої бічної кишені піджака цілу паку паперів у пухкому, вже розкритому конверті, і взявся перебирати різні друковані тексти та лист, написаний від руки, — на цих паперах французькою мовою надрукована була шапка: «Інтернаціональна Спілка сприяння прогресу». — Ці папери мені надіслали з Лугано, там є філія Спілки. Хочете дізнатися про її принципи та цілі? Перекажу двома словами. Спілка сприяння прогресу, спираючись на вчення Дарвіна, відстоює філософську концепцію, згідно з якою найглибшим та найприроднішим покликанням людства є самовдосконалення. Звідси випливає, що обов'язком кожного, хто хоче дотримуватися цього природного покликання, є особисте сприяння людському поступові. Багато хто відгукнувся на заклик спілки, у Франції, Італії, Іспанії, Туреччині й навіть у Німеччині Спілка згуртувала вже чимало членів. Я також маю честь бути занесеним до реєстру Спілки. Зараз розроблена на науковій основі масштабна програма реформ, яка охоплює всі можливі на теперішній час удосконалення людського організму. Вивчаються проблеми здоров'я нашої раси, досліджуються різноманітні методи боротьби з виродженням, яке, безперечно, є одним із прикрих наслідків дедалі наростаючої індустріалізації. Окрім того, Спілка займається заснуванням народних університетів, подоланням класової боротьби за допомогою всіх тих соціальних удосконалень, які можуть цьому сприяти і, врешті, шляхом розвитку міжнародного права вона сподівається усунути війни та зіткнення між державами. Як бачите, ці зусилля мають шляхетний та всеохопний характер. Про діяльність Спілки можна дізнатися з багатьох міжнародних часописів, зокрема із щомісячних оглядів, які трьома, чотирма мовами світового спілкування захоплююче повідомляють про прогресивний розвиток культурної частини людства. В різних країнах засновано місцеві групи, які, організовуючи дискусійні вечори та недільні заходи, мають займатися вихованням і просвітою людей у дусі ідеалів людського поступу. Але, перш за все, Спілка намагається допомогти своїми матеріалами прогресивним політичним партіям усіх країн... Ви слухаєте мене, інженере?

— Авжеж! — гаряче відгукнувся трохи приголомшений Ганс Касторп. За цими словами в нього було почуття, ніби він поковзнувсь, але все-таки встиг утриматися на ногах.

Сеттембріні здавався задоволеним.

— Я припускаю, що все це є для вас новим та незвичайним!

— Так, маю визнати, я вперше чую про ці... ці зусилля.

— Якби ж то, — неголосно вигукнув Сеттембріні, — якби ж то ви почули про них раніше! Але, можливо, й зараз іще не пізно. Ось ці друковані матеріали... Хочете довідатися, про що тут ідеться?.. Слухайте далі. Навесні в Барселоні відбулося врочисте загальне засідання Спілки — ви, напевне, знаєте, що це місто славиться особливим інтересом до ідей політичного прогресу. Конгрес тривав тиждень, разом з банкетами й урочистими заходами. Боже мій, мені неодмінно хотілося туди поїхати та взяти участь у дискусіях. Але цей мерзенний Беренс заборонив мені поїздку під загрозою смерти, й що ж ви думаєте, я злякався смерти й не поїхав. Ви, звичайно, можете собі уявити, що я був у розпачі від того злого вибрику мого хворого організму. Немає нічого боліснішого, коли органічна, тваринна сторона твого єства перешкоджає тобі служити розумові. Тим сильніша моя радість із приводу цього листа з Лугано... Вам цікаво знати його зміст? Охоче вірю! Декілька коротких інформацій... «Спілка сприяння прогресу», пам'ятаючи про своє основне завдання, яке полягає в досягненні щастя для всього людства, іншими словами, в тому, щоб за допомогою цілеспрямованої соціальної роботи подолати людські страждання, а в подальшому й повністю їх викорінити; пам'ятаючи також про те, що це грандіозне завдання можна вирішити лише за допомогою соціологічної науки, кінцевою метою якої є створення досконалої держави, — Спілка вирішила взятися за видання в Барселоні багатотомної праці під назвою «Соціологія страждання», в якій усі людські страждання буде зведено в систему з вичерпною повнотою та ясністю, класифіковано та розподілено за родами та видами! Ви запитаєте мене: яка користь від усіх цих родів, видів та систем? А я відповім: порядок та добір є першим кроком до досконалого знання, адже найстрашнішим ворогом є ворог невідомий. Необхідно вивести рід людський із примітивної стадії страху та терплячої тупости й скерувати його в річище цілеспрямованої діяльности. Нобхідно розтлумачити йому, що боротися з тими чи тими явищами можна лише тоді, коли пізнаєш їхні причини та усунеш їх, і що майже всі страждання окремого індивіда викликані захворюваннями соціального організму. Добре! Ось у цьому й полягає завдання «Соціальної патології». Приблизно в двадцяти томах словникового формату вона перерахує та опише всі випадки людських страждань, які лише можна встановити: від найприватніших та інтимних до великих групових конфліктів, до мук, що випливають із класової боротьби та міжнародних зіткнень, одне слово, вкаже на ті хімічні елементи, з різноманітного змішування та сполучення яких виникають усі людські біди й, керуючись ідеєю гідности та щастя всього людства, це видання в кожному разі дасть йому в руки ті засоби та заходи, які допоможуть усунути самі джерела страждань. Визнані фахівці європейського вченого світу, лікарі, економісти, психологи візьмуть участь у роботі над цією енциклопедією страждання, а головна редакційна колегія в Луґано буде мовби резервуаром, куди стікатимуться всі готові статті. Я читаю в ваших очах запитання, яка ж роль у всьому цьому відводиться мені?.. Дайте мені закінчити! Це грандіозне видання не обмине й художню літературу, наскільки її предметом є саме людські страждання. Тож передбачено окремий том, у якому для втіхи та повчання буде вміщено огляд та короткий аналіз усіх шедеврів світової літератури, де зображений той чи той конфлікт; ось те завдання, яке в цьому листі покладається на вашого покірного слугу.

— Та що ви кажете, пане Сеттембріні! Тоді дозвольте від щирого серця привітати вас! Це ж чудова пропозиція, й це завдання, як на мене, буквально зроблене для вас. Мене зовсім не дивує, що Спілка звернулася саме до вас. Як же ви маєте радіти, що можете посприяти викоріненню людських страждань!

— Робота ця дуже масштабна, — задумливо сказав пан Сеттембріні, — підходити до неї належить з обачністю й треба багато читати. До того ж, — вів він далі, а його погляд наче танув у багатоплановості завдання, що стояло перед ним, — до того ж художня література майже завжди обирає своїм предметом людські страждання, і навіть визначні твори другого та третього розряду займаються ним. Але то байдуже, чи пак навіть на краще. Хоч би яким масштабним було це завдання, воно, принаймні, такого характеру, що я можу впоратися з ним навіть, перебуваючи в цьому триклятому місці, проте я хочу сподіватися, що не буду змушений доводити його саме тут до кінця. Чого не скажеш, — вів далі італієць, підійшовши до Ганса Касторпа та заговоривши майже пошепки, — чого не скажеш про обов'язки, які природа поклала на вас, інженере! Ось що я мав на увазі, ось про що хотів вас застерегти. Ви знаєте, настільки я захоплююся вашою професією, але поза-як вона практична, а не інтелектуальна, то ви, на відміну від мене, можете займатися нею лише там, унизу. Лише на рівнині можете бути європейцем, активно, згідно зі своїми можливостями, боротися зі стражданням, сприяти поступу, використовувати час. Я лише для того й розповів вам про завдання, яке випало мені, щоб ви згадали про своє завдання, щоб прийшли до тями та виправили свої поняття, які тут унаслідок певних атмосферичних упливів стали плутатися. Я наполегливо закликаю вас: будьте вірні самому собі! Будьте гордим і не піддавайтеся тому, що вам чуже. Залиште це болото, цей острів Цирцеї, ви не зовсім Одіссей, щоб безкарно перебувати на ньому! Скоро ходитимете на чотирьох, ви вже хилитеся до землі та готові впасти на передні кінцівки, скоро почнете рохкати — будьте обережні!

Промовляючи ці застереження, гуманіст наполегливо похитував головою. Потім замовк, потупив зір, насупив брови. Тут уже було неможливо відбутися жартівливою відповіддю, як то часом робив Ганс Касторп, хоча нараз йому здалося, що так можна вчинити й тепер. Але він стояв, потупившись. Нарешті здвигнув плечима й також напівпошепки промовив:

— Що я маю робити?

— Те, що я вам уже сказав.

— Тобто від'їхати?

Пан Сеттембріні мовчав.

— Ви хочете сказати, що я маю поїхати додому?

— Я вам це порадив ще першого вечора, інженере.

— Так, і тоді я міг поїхати, хоча вважав нерозумним зразу скласти зброю лише через те, що тутешнє повітря мені дещо не пасує. Відтоді ситуація таки змінилася. За цей час відбулось обстеження й надвірний радник Беренс відверто заявив, що їхати додому не має сенсу. Мені все одно дуже скоро довелось би повернутись, і якщо там, унизу, я й далі вів би той самий спосіб життя, то втратив би до біса одну легеню.

— Знаю, й тепер у кишені ви маєте посвідчення особи.

— Так, але ви говорите з такою іронією... звичайно, зі слушною іронією, зовсім не двозначною, а саме з тією, яка є чітким, класичним прийомом риторики. Ви бачите, я запам'ятовую ваші слова. Але хіба можете ви тепер, коли є цей знімок, відомі результати просвічування, а надвірний радник установив діагноз, хіба можете ви взяти на себе відповідальність і таки радити мені повернутися додому?

Пан Сеттембріні на мить завагавсь. Потім випростався, підвів голову, спрямував на Ганса Касторпа твердий погляд своїх чорних очей і відповів з рішучістю, не позбавленою певної театральности та бажання справити враження: