Розділ «7 НÉЦАХ »

У середу вранці Бельбо завчасно пішов на вокзал, купив квиток до Болоньї й біля вагона номер 8 побачив Альє з валізкою. Вона була досить важка, але невелика.

Бельбо закинув валізку на полицю над місцем номер 45 і вмостився зі своїм жмутом газет. Головного новиною дня був похорон Берлінґуера. По певному часі місце поруч зайняв якийсь добродій з бородою. Бельбо здалося, що він його вже десь бачив (коли було вже по всьому, він згадав, що, мабуть, на святі у П’ємонті, але певности щодо цього не мав). У момент відправлення купе було повне.

Бельбо читав газету, а бородатий пасажир намагався вступати зі всіма в розмову. Він почав від спостережень про спеку, про недієвість системи кондиціонерів, про те, що в червні невідомо, як одягатися — по-літньому чи по-демісезонному. Зауважив, що найкращим виходом є одягти легкий піджак-блезер, такий, як от у Бельбо, і запитав, чи його піджак англійського виробництва. Бельбо відповів, авжеж, англійського, фірми Барберрі, і продовжував читати. “Вони найкращі”, сказав добродій, “але ваш особливо гарний, бо він не має тих золотих ґудзиків, вони занадто впадають в очі. І, якщо дозволите, він добре пасує до вашої бордової краватки”. Бельбо подякував і знову відкрив свою газету. Добродій продовжував говорити з іншими про те, як важко підібрати краватку до піджака, а Бельбо читав. Я знаю, думав він, на мене дивляться, як на нечему, але коли я подорожую потягами, мені не потрібні міжлюдські взаємини. Маю їх подостатком у щоденному житті”.

Тоді добродій сказав йому: “Скільки газет ви читаєте, ще й розмаїтих політичних напрямків. Ви, либонь, суддя або політик”. Бельбо відповів, що ні, він працює в одному видавництві, яке публікує книги з арабської метафізики, — кажучи це, він сподівався залякати супротивника. І той, вочевидь, дав себе залякати.

Потім прийшов контролер. Він запитав, як то сталося, що Бельбо має квиток до Болоньї, а місце зарезервоване до Риму. Бельбо відповів, що в останню мить він передумав. “Як гарно”, сказав бородатий добродій, “коли є змога змінювати своє рішення як заманеться, не зважаючи, що на це скаже кишеня. Я вам заздрю”. Бельбо посміхнувся й обернувся в інший бік. Ну ось, говорив він собі, тепер усі вважатимуть, що я або марнотратник, або щойно пограбував банк.

У Болоньї Бельбо підвівся і налаштувався виходити. “Зачекайте, ви забули валізку”, сказав його сусід. “Ні, її має забрати один пан у Флоренції”, сказав Бельбо, “і я б попрохав вас мати її на оці”.

“Згода”, сказав бородатий добродій. “Можете на мене покластися”.

Бельбо повернувся до Мілану надвечір, умостився в себе вдома з двома бляшанками м’ясних консервів та крекерами й увімкнув телевізор. Там, звичайно, знову говорили про Берлінґуера. Тому те повідомлення з’явилося майже мимохідь, на закінчення випуску новин.

Пізнього ранку, у вагоні номер 8 швидкого потяга, на відтинку Болонья-Флоренція, один бородатий пасажир висловив свої підозри щодо подорожнього, який вийшов у Болоньї, залишивши на горішній полиці валізку. Він, правда, сказав, що у Флоренції за нею має хтось зайти, але хіба не так діють терористи? Крім того, навіщо він зарезервував місце до Риму, коли сам вийшов у Болоньї?

Серед пасажирів купе запанував напружений неспокій. У певний момент бородатий пасажир сказав, що він цього не витримає. Краще допуститися помилки, ніж загинути. Й він повідомив начальника потяга. Начальник звелів зупинити потяг і викликав залізничну поліцію. Не відомо точно, що там відбувалося, потяг стояв серед гір, пасажири неспокійно метушилися вздовж колії, прибули спеціалісти з піротехніки… Вони відчинили валізку і знайшли годинниковий пристрій, наставлений на годину прибуття потяга до Флоренції. Достатньо потужний, аби послати на той світ кілька десятків душ.

Добродія з бородою поліції знайти не вдалося. Можливо, він перейшов до іншого вагона і вийшов у Флоренції, не бажаючи опинитися на сторінках газет. Було поширено заклик, аби він сконтактувався з поліцією.

Інші пасажири дуже виразно пам’ятали чоловіка, який залишив валізку. То був суб’єкт, який викликав підозру з першого погляду. На ньому був англійський піджак-блезер без золотих ґудзиків і бордова краватка, він був мовчазний і, як здавалося, прагнув будь-що залишитись непоміченим. Але він обмовився, що працює в редакції якоїсь газети чи у видавництві, щось пов’язане (і тут думки свідків розходилися) з фізикою, метаном або метемпсихозою. Однак безсумнівно це було щось, пов’язане з арабами.

Сполох у поліційних управліннях та дільницях карабінерів. Почали надходити словесні описи від свідків, слідчі піддають їх ретельному розглядові. У Болоньї затримано двох громадян Лівії. Поліційний художник спробував зробити за словесними описами ідентифікаційний портрет-фоторобот, який власне появився на телевізійному екрані. Фоторобот не був схожий на Бельбо, але Бельбо був схожий на фоторобота.

Бельбо не мав жодних сумнівів. Людиною з валізкою був він. Але ж валізка містила книги Альє. Він зателефонував до Альє, та телефон не відповідав.

Був уже пізній вечір, він не ризикнув вийти, а вклався спати, прийнявши снодійне. Наступного ранку він знову спробував знайти Альє. Мовчанка. Він зійшов униз купити газети. На щастя, перша сторінка все ще була зайнята похороном, і повідомлення про потяг разом з фотороботом містилося на внутрішніх сторінках. Він повернувся до помешкання з піднятим коміром, відтак усвідомив, що далі має на собі той самий піджак-блезер. На щастя, уже без бордової краватки.

Коли він намагався ще раз відтворити хід подій, задзвонив телефон. Незнайомий чужоземний голос із немовби балканським акцентом. Говорив медоплинно, як той, хто непричетний до справи, хто говорить лише від доброго серця. Бідолашний пан Бельбо, говорив він, опинився в неприємній історії. Ніколи не слід брати на себе роль чийогось кур’єра, не перевіривши вмісту пакунка. Буде непереливки, якщо хтось донесе поліції, що синьйор Бельбо і є тим незнайомцем з місця номер 45.

Звісна річ, можна уникнути такого крайнього кроку, якщо лише Бельбо погодиться на співпрацю. Приміром, якщо він скаже, де карта тамплієрів. А оскільки Мілан став гарячим місцем, адже всі знають, що терорист, який хотів підірвати потяг, вирушив саме з Мілану, було б обачніше перенести вирішення справи на нейтральну територію, скажімо, до Парижу. Чому б не домовитися про зустріч у книгарні Слоан, вулиця Мантікор 3, десь на цьому тижні? Але, мабуть, Бельбо ліпше вирушити негайно ж, поки хтось його не впізнав. Книгарня Слоан, вулиця Мантікор 3. Опівдні, в середу 20 червня, він зустріне там знайоме обличчя, того бородатого добродія, з яким він так приємно спілкувався у потягу. Той скаже йому, де знайти інших друзів, а відтак помалу, в доброму товаристві, якраз вчасно до дня літнього сонцестояння, він урешті-решт розкаже те, що знає, і все закінчиться без стресів. Вулиця Мантікор, будинок 3, легко запам’ятати.

109

Сен-Жермен… Вельми витончений і дотепний… Він твердив, що володіє всіма таємницями… Для своїх явлень він часто використовував те знамените магічне дзеркало, яке причинилося до його слави… Позаяк за допомогою катоптричних ефектів він викликав потрібні тіні і їх майже завжди впізнавали, його зв’язок з іншим світом був справою доведеною.

(Le Coulteux de Canteleu, Les sectes et les sociétés secrètes, Paris, Didier, 1863, pp. 170-171)