Розділ «6 ТІФÉРЕТ»

Чиє весілля відбувалося в Кані?

Меровінґи вважають себе королями за Божим правом

Тамплієри причетні до всього

“Трохи незрозуміло”, сказав Діоталлеві.

“Ти не вмієш знайти пов’язання. І не надаєш належного значення запитанню, яке повторюється двічі: чиє весілля відбувалося в Кані? Повторення — це магічний ключ. Звичайно, я інтерпретую, але інтерпретувати істину є правом утаємниченого. Ось моя версія: Ісус не був розп’ятий, і саме тому тамплієри не визнавали хреста. Легенда про Йосифа Ариматейського приховує набагато глибшу правду: до Франції, до кабалістів Провансу прибуває Ісус, а не Ґрааль. Ісус — це метафора Царя Світу, справжнього засновника Рози і Хреста. А з ким прибуває Ісус? Зі своєю жоною. Чому в Євангеліях не сказано, хто одружувався в Кані? Та тому, що це було весілля Ісуса, весілля, про яке не годилося говорити, бо він одружувався з публічною грішницею Марією Магдалиною. Ось чому відтоді всі просвітлені, від Симона Мага до Постеля, кидаються шукати вічне жіноче начало в борделі. А крім того, Ісус є засновником королівського роду Франції”.

66

Якщо наша гіпотеза слушна, то Святий Ґрааль… це рід і потомство Ісуса, “Sang real”, тобто царська кров, охоронцями якої були тамплієри… Водночас Святий Ґрааль у буквальному розумінні був посудиною, яка прийняла і зберігала кров Ісуса. Іншими словами, то була утроба Магдалини.

(М. Baigent, R. Leigh, Н. Lincoln, The Holy Blood and the Holy Grail, 1982, London, Cape, XIV)

“Гм”, мовив Діоталлеві, “ніхто не сприйме тебе серйозно”.

“Навпаки, він продав би кілька сотень тисяч примірників”, мовив я похмуро. “Така історія, з незначними відмінностями, вже була написана. Це книга про таємницю Ґрааля та секрети Ренн-ле-Шато. Замість читати лише рукописи, вам належало б читати також і те, що виходить в інших видавництвах”.

“Святії Серафими”, сказав Діоталлеві. “Я так і знав. Ця машина говорить лише те, що вже всім відомо”. І, засмучений, вийшов.

“Дарма”, сказав Бельбо з досадою. “Мені в голову прийшла ідея, що вже приходила в голову іншим? Ну й що? Це називається літературною полігенезою. Пан Ґарамон сказав би, що це доказ того, що я кажу правду. Ті добродії, либонь, сушили собі мізки роками, я ж вирішив усе за один вечір”.

“Я з вами згоден, справа варта заходу. Але гадаю, що слід увести чимало даних, які не походять від дияволістів. Проблема полягає не в тому, щоб знайти таємничий зв’язок між Дебюссі й тамплієрами. Цим займаються усі. Проблема полягає в тому, щоб знайти таємничий зв’язок між Кабалою та автомобільними свічками”.

Я сказав це навмання, але для Бельбо то була зачіпка. Він заговорив про це кількома днями пізніше.

“Ви мали рацію. Будь-який факт набуває ваги, якщо пов’язати його з іншим фактом. Пов’язання міняє перспективу. Воно примушує думати, що всяка видимість світу, кожен голос, кожне написане або сказане слово не є тим, чим здається на позір, а говорить про якусь Таємницю. Критерій простий — підозрювати, завжди підозрювати. Підтекст можна побачити навіть у знакові ‘В’їзд заборонено’”.

“Ясна річ. Моралізм катарів. Страх перед відтворенням. В’їзд заборонено, бо це обман Деміурга. Не на цій дорозі можна знайти Шлях”.

“Вчора ввечері мені до рук потрапив посібник для тих, хто бажає отримати права категорії В. Може, це через сутінки, чи через те, що ви мені сказали, але в мене з’явилася підозра, що ці сторінки говорять про Щось Зовсім Інше. А якщо автомобіль є лише метафорою світотворення? Й не слід обмежуватися виглядом, ілюзією, навіяною панеллю приладів, треба вміти побачити те, що бачить лише Творитель — те, що криється під сповидністю. Те, що долі, таке ж, як і те, що вгорі. Це — дерево сфірот”.

“Не кажіть”.

“Не я це кажу. Це він сам каже. Насамперед привідний вал — це стовбур Дерева. Візьмімо до уваги передній двигун, два передні колеса, зчеплення, коробку передач, два шарніри, диференціал та два задні колеса. Десять елементів, стільки ж, скільки сфірот”.

“Але їхнє розміщення не збігається”.