Розділ «6 ТІФÉРЕТ»

В серці світанку (ох, у серці)

ти, альбатросе зловісний

(якби азалії хотіли…)

Смерте, твоя перемога.

Тремтять молодії липи,

рахую ночі, дзвенить систра,

одуд вже чигає на мене.

Тремтять молодії липи.

“Є тут повторення, годі було їх уникнути, бо тоді програма надто б ускладнилася. Але повторення теж мають певне поетичне значення”.

“Цікаво”, сказав Діоталлеві. “Це змушує мене примиритися з твоєю машиною. Отже, якби я ввів у неї цілу Тору, а потім звелів — як його там? — рандомізувати її, чи пак вибирати навмання, оця штукенція здійснила б найсправжнісіньку Темуру і переставила б рядки Книги?”

“Звичайно, це питання часу. За кілька століть ти б упорався”.

Я сказав: “Але якщо натомість увести туди кілька десятків фраз, узятих із творів дияволістів, приміром, що тамплієри втекли до Шотландії, або що Corpus Henrieticum з'явився у Флоренції 1460 року, а до того додати пару сполучних виразів, як очевидно, що, або це доводить, що, ми змогли б отримати сенсаційні відкриття. Відтак достатньо заповнити прогалини, враховуючи повторення як пророцтва, натяки та перестороги. У гіршому випадку ми вигадаємо нікому невідомий розділ з історії магії”.

“Геніально”, сказав Бельбо, “почнемо негайно ж”.

“Ні, вже сьома. Завтра”.

“Я це зроблю сьогодні ввечері. Допоможіть мені лишень хвильку, зберіть навмання з долівки зо два десятки аркушів, киньте оком на перше речення, яке вам трапиться, і це буде нашими вихідними даними”.

Я нахилився й підібрав кілька сторінок: “Йосиф Ариматейський привозить Ґрааля до Франції”.

“Чудово, записав. Давайте далі”.

“За тамплієрською традицією, Годфруа Бульйонський закладає в Єрусалимі Великий Пріорат Сіону. Дебюссі був розенкройцером”.