Розділ «3 БІНÁ»

“В житті”.

“Навчаюся”.

“Ходите до університету чи вчитеся?”

“Ви не повірите, але ці дві речі не суперечать одна одній. Я закінчую писати дипломну роботу про тамплієрів”.

“Який жах”, сказав він. “Це ж, далебі, заняття для божевільних”.

“Я вивчаю справжніх тамплієрів. Документи з процесу. А що ви про них знаєте?”

“Я працюю у видавництві, а до будь-якого видавництва приходять мудреці й божевільці. Обов’язки редактора полягають у тому, щоб з першого погляду впізнати божевільця. Той, хто витягає на світ Божий тамплієрів, майже завжди божевілець”.

“І не кажіть. Ім’я їм легіон. Але, мабуть, не всі божевільці говорять про тамплієрів. А як ви інших упізнаєте?”

“Це мій фах. Зараз я вам поясню, ви ще такий молодий. До речі, як вас зовуть?”

“Казобон”.

“Хіба не так звали одного персонажа з Middlemarch?[31]”

“Не знаю. В кожному разі, так називався також один філолог епохи Відродження. Але ми не родичі”.

“Може, іншим разом. Ще щось вип’єте? Ще дві, Піладе, спасибі. Отже. На світі є кретини, недоумки, ідіоти і божевільці”.

“А крім них є ще хтось?”

“Авжеж, нас двоє, приміром. Або, принаймні, — не хочу нікого образити, — я. Але загалом будь-хто, якщо добре придивитися, належить до однієї з цих категорій. Кожен з нас час від часу буває кретином, недоумком, ідіотом або божевільцем. Можна сказати, що нормальна людина — це та, у якої всі ці складники, ці ідеальні типи змішані розумно”.

“Idealtypen”.

“Чудово. Ви ще й говорите по-німецькому?”

“П’яте через десяте, аби розбиратися в бібліографії”.

“У мої часи той, хто знав німецьку, університетів не закінчував. Він жив з того, що знав німецьку. Гадаю, сьогодні це відбувається з тими, хто знає китайську”.

“Я не знаю її досконало, тож мушу закінчити університет. Але повернімось до вашої типології. Хто такий геній, Айнштайн, приміром?”