Розділ «9 ЄСÓД »

Отже, ми вигадали План, що не існує, а Вони не лише прийняли його за щиру правду, а й переконали себе, що вже давно до нього належать, тобто ототожнили фрагменти своїх невпорядкованих і туманних проектів з елементами нашого Плану, чітко вибудованого згідно з неспростовною логікою аналогії, позірності, підозри.

Але якщо ви вигадуєте план, а хтось утілює його в життя, складається враження, начебто ваш План таки існує, щобільше, він таки починає існувати насправді.

З цієї хвилини ватаги дияволістів кинуться прочісувати цілий світ у пошуках карти.

Ми запропонували карту людям, які намагалися подолати в собі глибоку фрустрацію. Яку саме? Мені це підказав останній файл Бельбо: поразки не може бути, якщо справді існує План. У цій поразці нема твоєї вини. Зазнати фіаско, ставши на прю з космічною змовою, не соромно. Ти не боягуз, ти — мученик.

Не лементуй над тим, що ти смертний, що стаєш здобиччю тисяч мікроорганізмів, над якими не маєш влади, ти не винен, що не можеш чіплятися ногами за гілки, що в тебе зник хвіст, шерсть, що в тебе зуби не відростають, що ти губиш на дорозі життя неврони, що твої судини тверднуть. Це все вина Заздрісних Ангелів.

Те саме стосується щоденного життя. Візьмімо крах на біржі. Він відбувається тому, що кожен робить якийсь хибний крок, і всі хибні кроки, взяті разом, створюють паніку. Тоді той, у кого слабкі нерви, питає себе: чиїх рук це діло, кому це вигідно? І горе, якщо не знайдеш ворога, який снує змову, адже тоді винним почуватимешся ти сам. Тобто почуваючи себе винним, ти вигадуєш змову, й не одну. А щоб боротися з нею, ти повинен створити свою змову

І що більше чужих змов вигадуєш, щоб виправдати свою нездарність, то більше ти до них прив’язуєшся і починаєш будувати свою власну змову на їхню мірку. Саме це відбувалося серед єзуїтів та беконіянців, павликіян та неотамплієрів — кожен звинувачував у змові іншого. Колись Діоталлеві зауважив: “Ясна річ, приписуєш іншим те, що робиш сам, а оскільки ти робиш щось бридке, то й інші стають бридкими. Але оскільки інші зазвичай прагнуть займатися тим самим паскудством, яким займаєшся ти, вони підігрують тобі, даючи змогу повірити, що вони завжди мріяли робити те, у чому ти їх звинувачуєш. Бог позбавляє зору тих, кого хоче знищити, достатньо лише допомогти Йому в цьому”.

Змова — якщо це справді змова — має бути таємною. Має існувати таємниця, пізнання якої дасть нам змогу вийти з безнадії, тому що або ця таємниця забезпечить нам спасіння, або саме пізнання цієї таємниці буде тотожне спасінню. Чи існує така світлопромінна таємниця?

Авжеж, за умови, що ми ніколи її не пізнаємо. Об’явлена таємниця може нас лише розчарувати. Чи ж не розповідав мені Альє про той щемкий потяг до таємниці, який хвилював епоху Антонінів? А прецінь недавно приходив той, хто проголосив себе Сином Божим, Сином Божим, який прийшов у плоті, щоб відкупити гріхи світу. Хіба це абияка таємниця? І обіцяв спасіння всім, досить лише любити свого ближнього. Хіба це не варта уваги тайна? І залишив після себе у спадок звичай, який давав змогу, коли хто вимовить належні слова у належний момент, перетворити шматок хліба й півкелиха вина в тіло і кров Сина Божого і живитися ними. Хіба це загадка, яку можна знехтувати? І дав Отцям Церкви змогу припустити, а відтак проголосити, що Бог — Єдиний і Триєдиний і що Дух ісходить від Отця і Сина, а не Син від Отця і Духа. Хіба це була всього тільки спрощена формула для гиліків? Однак усі ті, що мали тепер спасіння перед самим носом — do it yourself — і в вус не подули. Невже, мовляв, одкровення полягає лише в цьому? Як це банально, — і гайда шастати своїми кораблями по всьому Середземномор’ї в істеричних пошуках іншого, втраченого знання, вважаючи, що ці догми за тридцять срібняків є лишень його верхнім покровом, притчею для вбогих духом, алюзійним ієрогліфом, підморгуванням до пневматиків. Тайна Трійці? Занадто просто, під цим, мабуть, криється щось інше.

Хтось — здається, Рубінштейн — коли його запитали, чи вірить він у Бога, відповів: “О ні, я вірю… у щось набагато більше…” А хтось інший (може, Честертон?) сказав: якщо люди перестали вірити в Бога, це не означає, що вони вже ні в що не вірять, бо вони вірять в усе.

“Усе” зовсім не означає більшої таємниці. Великих таємниць не існує, адже після їх розкриття всі вони виглядатимуть малими. Існує лише порожня таємниця. Таємниця, що вислизає. Таємниця рослини орхідеї полягає в тому, що вона бере назву від сім’яників і впливає на них, а сім’яники означають знак зодіаку, а той — ангельську ієрархію, ієрархія — музичну гаму, гама — співвідношення рідин, і так далі. Ініціація полягає у вмінні ніколи не зупинятися, лущити всесвіт як цибулину, що складається з самих лушпайок: можна уявити собі безконечну цибулину, осердя якої знаходиться будь-де, а окіл — ніде, або цибулину у вигляді стрічки Мебіуса.

Справжнім утаємниченим є той, хто знає, що наймогутніша з таємниць — це таємниця, в якій нема змісту, адже жоден ворог не зможе примусити нас її відкрити, жоден вірний не зможе присвоїти її собі.

Тепер динаміка нічного ритуалу перед Маятником здалася мені вельми логічною, вельми послідовною. Бельбо заявив, що володіє якоюсь таємницею, і тому здобув над Ними владу. Першим відрухом у них — навіть у випадку такої розважної людини, як Альє, який відразу почав бити в тулумбаси, щоб зібрати всіх інших — було видерти в нього цю таїну. А що рішучіше Бельбо відмовлявся відкрити її, то сильніше Вони впевнювалися, що ця таємниця справді варта уваги, і чим більше він присягався, що не володіє нею, тим більше вони переконувалися, що він таки нею володіє і що це справжня таємниця, адже якби вона була фальшива, він би відкрив її.

Впродовж сторіч пошуки цієї таємниці були цементом, який, попри всі взаємні викляття, внутрішню боротьбу, шахрайські виверти, злютовував їх. Тепер вони стояли на порозі її пізнання. І їх охопив страх у двох подобах: що таємниця їх розчарує і що — коли вона стане відома всім — вона вже не буде жодною таємницею. Буде кінцем їх усіх.

І саме тут Альє зрозумів: якщо Бельбо таки заговорить і таємниця стане власністю загалу, він, Альє, втратить свою таємничу ауру, яка давала йому харизму і владу. Якби Бельбо звірився лише йому, Альє зміг би далі бути безсмертним Сен-Жерменом — відкладення його смерти означало відкладення розкриття таємниці. Він зробив спробу вмовити Бельбо звірити секрет йому на вухо, а коли зрозумів, що нічого з цього не вийде, спровокував його, віщуючи йому поразку, а ще більше, розігравши перед ним мелодраматичну сцену. Гай-гай, старий граф добре знав його, він знав, що в людей з тих країв упертість і відчуття смішного переможуть навіть страх. Він змусив Бельбо прибрати рішучішого тону і сказати своє остаточне ні.

А інші, з того самого остраху, воліли вбити його. Вони втрачали карту — попереду в них цілі століття для пошуків — але повертали свіжість своєму згрибілому й слинявому пожаданню.

Я пригадав собі одну історію, яку розповіла мені Ампаро. Перед тим як приїхала до Італії, вона провела кілька місяців у Нью-Йорку і мешкала в районі, де звичайно знімають репортажі про будні поліційного відділу вбивств. Вона часто поверталася сама о другій уночі. І коли я запитав, чи вона не боялася сексуальних маніяків, вона розповіла мені про свій метод. Тільки-но маніяк наближався до неї, даючи зрозуміти, хто він такий, вона брала його під руку і казала: “То що, підемо до ліжка?” І він, збентежившись, утікав.

Якщо ти сексуальний маніяк, сам секс тебе не цікавить, тебе цікавить лише збудження від його крадіжки, по змозі без відома жертви. Якщо ж тобі пропонують зайнятися сексом і кажуть — тут Родос, тут стрибай, ти, цілком природно, втечеш, інакше який з тебе сексуальний маніяк.

А ми взялися лоскотати їхнє любострастя, пропонуючи їм таємницю настільки порожню, що порожнішої й бути не може, адже ми не лише не знали її самі, ми навіть достеменно знали, що вона несправжня.

Літак летів над Монбланом, і всі пасажири кинулися разом до вікон з одного боку, щоб не втратити видовища цієї тупої пухлини, яка виросла внаслідок дистонії підземних течій. Я подумав, що якщо хід моїх думок правильний, значить, ніяких течій не існує, так само як не існувало послання з Провену, але відтворена нами історія розшифровування Плану є не чим іншим, як Історією.