Розділ 8 Нова перешкода в кущах

Багато дівчат вважали, що вони не мають виходу. Сутенери їх запевняли, що рідні ніколи не приймуть їх, адже вони зганьбили свою сім’ю. Повії часто страждали на недуги, що передаються статевим шляхом, мали дітей від незахищеного сексу. Їм і справді нікуди було йти.

Та хай яким не було життя цих дівчат і жінок, вони часто боялися змін. Не маючи віри, вони втрачали надію, а з нею і власну людяність. Вони зневірилися колись вибратися з рабства і нетрів. Психологи часто спостерігають аналогічне ставлення у жінок, що зазнають домашнього насильства. Вони переживають страх і біль, але відмовляються йти від насильника, бо ще дужче бояться невідомості, втративши здатність мріяти про краще життя, тому не можуть його собі уявити.

Ви усвідомлюєте, що секс-рабині повинні покінчити зі своїм жахливим життям, та чи знаєте ви з такою ж очевидністю, в якій ситуації перебуваєте самі? Чи не доводилося вам загрузати в певних обставинах, аби потім зрозуміти, що брак сміливості, чіткого уявлення або нездатність бачити кращі варіанти – це пастка?

Щоб змінитися, уявіть, що чекає на вас попереду. Сподівайтеся, вірте в Бога й у власну здатність побудувати краще життя.

Індійські благодійники розуміють, що жінці-бранці важко знайти вихід, бо її принижують, тримають в ізоляції і погрожують їй. Деякі жінки впевнені, що не гідні любові чи бодай нормального ставлення.

Я бачив цих мучениць у борделях і нетрях Мумбаї. Але й бачив я чудеса, що їх творили дядечко Дев із місіонерами. Вони багато робили для сексуальних рабинь і їхніх дітей, «горобчиків», котрі часто не мали власного будинку і яким доводилося жити на вулицях.

Місіонери водили мене від оселі до оселі. У першій мене познайомили з літньою жінкою, яка з нашою появою повільно підвелася з долівки. То була власниця будинку розпусти. Через перекладача вона сказала, що дозволяє мені «проповідувати її повіям, щоб вони ставали добрими людьми».

Вона познайомила мене з жінкою, якій, як мені здалося, було вже за сорок. Її викрали з села у десятирічному віці і примусили займатися проституцією.

«Я відпрацювала свій борг, і в тринадцять років могла бути вільною, – розповіла вона нам через перекладача. – Я вперше опинилася на вулиці, мене побили і зґвалтували. Я повернулася до рідних, але вони більше не хотіли мене знати. Тоді я повернулася сюди і стала працювати повією. У мене було двоє дітей, але одна дитина померла. Два дні тому я довідалася, що у мене СНІД, і сутенер вигнав мене. Тепер мені потрібно годувати дитину, і мені нікуди йти».

Ми можемо сказати, що їй є куди йти, але ця жінка не бачить ніяких альтернатив. Часом і ми не бачимо виходу, але потрібно знати, що зміни можливі завжди. Коли не можете знайти виходу, звертайтеся по допомогу. Радьтеся з тими, хто більше обізнаний. Звертайтеся до друзів, рідних, психологів, волонтерів доброчинних організацій. Вихід є завжди!

Тій жінці було всього двадцять років. Я молився разом з нею. Ми сказали їй, що вона може піти з борделю, оселитися у притулку доброчинної організації і пройти курс лікування в клініці. Коли ми відкрили їй очі і показали шлях у нормальний світ, вона не тільки вирішила змінитися, а й знайшла віру.

«Почувши ваші слова, я зрозуміла, що Бог вирішив не зцілити мене від СНІДу, а щоб я привела до Нього інших жінок, – сказала вона. – У мене нічого немає, але я знаю, що Бог зі мною».

В її очах засвітилися віра і надія, у мене перехопило подих. Вона була прекрасна у своїй вірі, адже Бог не забув її, у Нього є для неї мета. Ми побачили іншу жінку, яка своє страждання обернула на силу добра. Серед бідності, відчаю і жорстокості вона буквально випромінювала Божественну любов і силу людського духу.

Дядечко Дев і його помічники розробили багато способів переконання сексуальних рабинь, наприклад, облишити небезпечне заняття і подбати про дітей. Діти ж зможуть піти до школи, де їм розкажуть про Ісуса і про те, що Він любить всіх дітей на землі. А потім діти розкажуть про це матерям, і ті зрозуміють, що й для них є краще життя.

Ви повинні прийняти зміни, які поліпшують ваше життя. Стати «агентами змін», які поліпшать життя інших людей.