Розділ 5

Найкращий спосіб домогтися від вогона води – встромити йому палець у горлянку, найкращий спосіб подратувати – згодувати його бабцю траальській хижій блатерній блощиці.

Ні за яких умов не погоджуйтесь, щоб вогон прочитав вам свої вірші".

Артур поглянув на Форда.

– Яка дивовижна книжка! І все ж, як нам пощастило потрапити на корабель?

– Зараз це вже не актуально, – сказав Форд, закриваючи футляр. – Свого часу я збирав матеріали для Нового Виправленого і Доповненого Видання. А саме:

хотів з’ясувати стосунки між вогонами і дентразі. Те, що мені вдалося з’ясувати, дозволяє нам сподіватись на краще.

– А хто ці дентразі? – Артур скривився, наче у нього заболів зуб.

– Чудові хлопці, – відповів Форд, – визнані кухарі й бармени, а на все інше їм начхати. Крім того, вони завжди допомагають космотуристам. Частково тому, що люблять товариство, частково – щоб насолити вогонам. От і усе, що належить знати бідному космотуристу, який прагне за жалюгідних тридцять альтаїрських доларів на День оглядати визначні місця Всесвіту.

Артур почувався ні в сих ні в тих.

– Здорово, – промимрив він і втупився в матраси.

– На жаль, я затримався на Землі набагато довше, ніж збирався, – зазначив Форд. – Заїхав на тиждень, а вибрався лише через п’ятнадцять років.

– Як ти дістався Землі?

– Просто. Нав’язався у компанію до одного тізера.

– Тізера?

– Еге ж.

– Тізери це такі багаті хлопці з великим почуттям гумору. Вони вештаються скрізь у пошуках планет, що й досі не вступили в Контакт, і збивають їх з пантелику.

– Збивають з пантелику? – Артурові здалося, що Форд морочить йому голову.

– Так, – сказав Форд, – збивають їх з пантелику. Знайдуть, наприклад, тихий, забутий Богом куточок, оберуть собі якогось дурника, у здоровий глузд якого ніхто не повірить. Приземляться біля нього, начеплять на голову ідіотські антени і ну бігати туди-сюди. І пікають: "біп-біп". Звісно, гумор не найвищого гатунку, але їм весело, – Форд заклав руки за голову й відкинувся на спину із виглядом людини, страшенно задоволеної собою.

– Форде, вибач мені, – мовив Артур, – нехай тобі не видається безглузде запитання, але що я роблю на вашому святі життя?

– Я врятував тебе, щоб розважатись разом. Землі ти більше не побачиш.