Розділ 31

– О Боже! – вигукнув він. – На столі миші!

Настала незручна мовчанка. Усі дивилися на Артура. Він же не міг відвести очей від двох келехів, у яких сиділо по білій мишці. Зрештою Артур відчув, що всі мовчать, й озирнув присутніх.

– Ой! – сказав він, зрозумівши, що повівся неввічливо. – Вибачте. Я... я не знав, що...

– Познайомся, Артуре, – прийшла на допомогу Тріліан, – це – Бенджі.

– Хелло, – сказала одна з мишей. Вона торкнулась вусиками сенсорного пристрою всередині келеху й він під’їхав до краю столу.

– А це – Френкі.

– Дуже приємно, – пропискотіла друга миша і теж підсунулась ближче.

– Невже, це ті ж... – Артур запитально поглянув на Тріліан.

– Так, – допомогла вона йому. – Це ті самі миші, яких я привезла із Землі. Тріліан поглянула на Артура, і йому здалося, що вона злегка знизала плечима.

– Передайте йому тацю з арктуріанським мегавіслюком. Слартібартфаст кахикнув.

– Перепрошую, – почав він.

– Дякуємо вам, Слартібартфасте, – пискнув Бенджі, – ви вільні.

– Що? Ох,... так, звичайно, – він розгубився, не сподіваючись, що його так зразу відшиють. – Іду до своїх улюблених фіордів.

– Здається, у цьому не буде потреби, – пропискотів Френкі. – Ми, очевидно, відмовимося від Землі № 2, – він подивився червоними очима на Артура. – Тепер ми знайшли аборигена, який перебував на планеті до останньої хвилини.

– Що? – загорлав Слартібартфаст. – Невже ви так вважаєте! Моя майстерня захаращена тисячами льодовиків, які я хочу помістити в Африку.

– Чудово! – сказав Френкі. – Тоді перш, ніж ви їх демонтуєте, покатайтеся на лижах.

– На лижах! – розпачливо вигукнув старий. – Але ж це – шедевр! Ламані лінії скель, крижані шпилі, бездонні ущелини! Їздити по витворах мистецтва – блюзнірство.

– Дякуємо, Слартібартфасте, – повторив сухо Бенджі, – можете йти.

– Так, сер, – старий вклонився. – Дякую вам, сер. Прощавайте, землянине, – він махнув рукою Артурові, – сподіваюсь, що ваше життя невдовзі владнається.

Кивнувши іншим, він вийшов похнюплений. Артур журливо подивився вслід. Усе трапилося так швидко, що він навіть не встиг подякувати старому за прийом.