Гарріс (стоячи перед фортепіано й звертаючись до нетерплячої публіки). Боюся, що це пісенька дуже стара. Ви, мабуть, усі її знаєте. Але я співаю тільки її, бо не пам’ятаю більше жодної. Це пісенька судді з «Фартушка»... тобто ні, не з «Фартушка», а з... ну, з тієї іншої оперетки, ви ж знаєте. Приспів підхоплюють хором, ви ж знаєте.
(Слухачі радісно шепочуться: їм кортить хором підхопити приспів. Нервовий піаніст блискуче виконує вступ до пісеньки судді з «Суду присяжних». Гаррісові час починати, але вій не помічає цього. Нервовий піаніст ще раз грає вступ спочатку, і Гарріс у ту саму мить починає співати: випалює два рядки пісеньки першого лорда а «Фартушка». Нервовий піаніст намагається дограти до кінця вступ, потім кидає, пробує акомпанувати Гаррісові на мотив пісеньки судді з «Суду присяжних», чує, що нічого не виходить, силкується збагнути, де він і що він робить, відчуває, що у нього вже голова йде обертом, І зовсім кидає грати).
Г а р р і с (лагідно, підбадьорливо). Дуже добре. У вас чудово виходить, грайте далі.
Н е р в о в и й п і а н і с т. Боюся, що тут якась помилка. Що ви співаєте?
Г а р р і с (умить). Як то що? Пісеньку судді з «Суду присяжних». Хіба ви її не знаєте?
К о т р и й с ь і з Г а р р і с о в и х п р и я т е л і в (від дальшої стіни). Та ні, роззяво, ти співаєш пісеньку адмірала з «Фартушка».
(Гарріс довго сперечається зі своїм приятелем про те, що ж саме він співає. Нарешті приятель здається: мовляв, чи не однаково, співай, що хочеш, тільки співай. Гарріс, видимо ображений несправедливістю, наказує піаністові починати знову. Піаніст грає вступ до пісеньки адмірала, і Гарріс, вибравши в музиці зручну для себе паузу, починає).
Г а р р і с.
Ізмолоду, коли я адвокатом став...
(Усі регочуть. Гарріс сприймає те як свій успіх. Піаніст, згадавши, що в нього є жінка і діти, кидає нерівну боротьбу, встає і відходить. Його місце займає інший, а міцнішими нервами).
Н о в и й п і а н і с т (бадьоро). Знаєте що, ви починайте, а я за вами. Обійдемось і без вступу.
Г а р р і с (до нього нарешті дійшло, в чому річ, і він сміється). А, бодай йомуі Вибачте. Звичайно, я переплутав дві різні пісеньки. Це мене Джеикінс збив. Ну, давайте. (Співає голосом, що виходить ніби з підвалу, як перша призвістка близького землетрусу).
Ізмолоду, за тих давно минулих днів,
В одній конторі я за посланця служив...
(Убік, до піаніста). Ні, дуже низько взяв. Почнімо знову, гаразд?
(Ще раз співає перші два рядки, тепер уже високим фальцетом. Слухачі в подиві. Слабонервна літня дама біля каміна починає плакати, і її доводиться вивести).
Г а р р і с (співає далі).
Підлогу там я мив і вікна витирав...
Ні, не так: «Шибки у вікнах мив, підлогу натирав... і двері я клієнтам відчиняв...» ні, вибачте... от комедія, щоб я пропав, не можу пригадати цього рядка. «І я... і я...» ну, дарма, давайте приспів. (Співає).
Тепер я, тру-ля-ля, тепер я, тру-ля-ля,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Троє в одному човні» автора Джером К. Джером на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ“ на сторінці 2. Приємного читання.