РОЗДІЛ СЬОМИЙ

Тоді він напався на лимонад і «всю оту бурду», що годиться, мовляв, тільки для школярів: імбирний квас, малиновий сироп і таке інше. Заявив, що вони розладнують шлунок, руйнують тіло й душу і що половина злочинів у Англії стається через них.

Але, сказав він, йому треба чогось випити. Став ногами на лавку й нахилився вперед, щоб дістати з кошика пляшку. Та вона лежала на самому споді, і він, видно, ніяк не міг її розшукати. Він перехилявся далі й далі, а водночас намагався стернувати. Звішуючи голову до кошика, він бачив усе позаду догори дном, а тому потяг стерно не за ту шворку, і човен урізався в берег. Від поштовху Гарріс упав сторч головою в кошик, а ноги його задерлись у небо. Руками він з усієї сили учепився в борти, та й застиг так, догори ногами. Він боявся й ворухнутися, щоб не впасти за борт, і мусив чекати, поки я витягну його за ноги, а від того ще дужче казився.