Розділ 8 Адреналін

— До речі, — зауважив він, — сьогодні ввечері я збираюся обрізати на твоєму мотоциклі нижнє гальмо.

Вдома перш за все я подивилася на себе в дзеркало; я була бридка. Кров на обличчі й шиї застигла широкими смугами, намертво склеївши брудне волосся. Обслідуючи себе в дзеркалі, я увесь час намагалася переконати себе, що це не кров, а фарба, аби мене не знудило. Я дихала ротом і почувалася досить непогано.

Я вмилася якнайретельніше. Заховала брудний одяг на саме дно кошика для білизни, обережно одягнула нові джинси й сорочку (бо одягнути светр через голову я не змогла). Я зробила це акуратно однією рукою, притримуючи другою одяг, щоб він бува не замастився.

— Хутчіш, — підганяв Джейкоб.

— Гаразд, уже йду, — гукнула я у відповідь. Переконавшись, що не залишила нічого підозрілого, я спустилася вниз.

— Який я маю вигляд? — запитала його я.

— Кращий, — визнав він.

— Ніби я перечепилася в гаражі й ударилась об щось тверде?

— Ага, я теж так думаю.

— Тоді поїхали.

Джейкоб вийшов за мною на вулицю й наполіг, що машину знову поведе він. Ми були на півдорозі до лікарні, коли я усвідомила, що Джейк наполовину роздягнутий. Я відчула докори сумління.

— Треба було взяти для тебе куртку.

— Це б одразу нас видало, — дразнив він мене. — До того ж надворі зовсім не холодно.

— Знущаєшся? — тремтячими від холоду руками я ввімкнула пічку.

Я глянула на Джейкоба — чи він бува не прикидається, щоб не завдавати мені клопоту? Але ні, здається, йому цілком комфортно. Він поклав одну руку на спинку мого сидіння, а я скрутилася калачиком, щоб хоч якось зігрітися.

Джейкоб дійсно здавався старшим за свої шістнадцять — ну, не сорокалітній, але старший за мене. Квіл не надто перевершив його у плані розвиненої мускулатури, хоча Джейкоб і справді трохи скидався на скелет. Під гладенькою бронзовою шкірою грали хоч не дуже великі, але пружні м’язи. Його шкіра була такого чудового кольору, що я аж заздрила.

Джейкоб помітив, що я його роздивляюся.

— Що? — запитав він, зніяковівши.

— Нічого. Раніше я цього не помічала. Ти знаєш, що ти ніби… привабливий?

Слова зірвалися з моїх уст самі собою, і я почала хвилюватися, що він неправильно витлумачить їхній зміст. Але Джейкоб просто закотив очі.