Розділ 8 Адреналін

Джейкоб заскочив на чорний мотоцикл, завів його з першого разу і звернув на дорогу, здіймаючи у повітря пісок та гальку. Він їхав, як справжній професіонал, низько схиливши голову над кермом; він дивився вперед, його блискуче волосся розмаялося по бронзовій спині. Мої очі звузилися від заздрості. Напевно, я на своєму мотоциклі мала зовсім не такий чудовий вигляд.

Я здивувалася, побачивши, як далеко заїхала. Я заледве розрізняла Джейкоба, коли він зрештою дістався пікапа. Він закинув мотоцикл у кузов і заскочив у машину.

Я й справді почувалася нормально, коли він на шаленій швидкості гнав пікап до мене. У голові трохи паморочилося, у шлунку коїлося щось незрозуміле, але рана була несерйозна. Рани на голові, як правило, кривавляться найсильніше. Тож Джейкобу не варто було так поспішати.

Не заглушивши мотора, Джейкоб кинувся до мене і знову обняв за талію.

— Гаразд, тепер посадимо тебе в машину.

— Зі мною справді все гаразд, — запевнила я його, коли він підсаджував мене. — Не хвилюйся ти так. Просто трошки крові.

— Просто багато крові, — пробурмотів він, повернувшись по мій мотоцикл.

— Слухай, давай щось придумаємо, — сказала я, коли він сів назад у машину. — Якщо ти відвезеш мене у відділення швидкої допомоги, то Чарлі обов’язково про це дізнається, — я подивилася на свої забруднені болотом і піском джинси.

— Белло, гадаю, тобі треба накласти шви. Я не дозволю, щоб ти стекла кров’ю.

— А я й не збираюся, — пообіцяла я. — Давай спершу відвеземо мотоцикли, потім зробимо зупинку біля мого дому, щоб я могла приховати всі докази, перш ніж ми поїдемо в лікарню.

— А як же Чарлі?

— Він казав, що сьогодні працює.

— Ти впевнена?

— Довірся мені. У мене незначна кровотеча. Не все так погано, як може здатися на перший погляд.

Здається, Джейкобу не дуже сподобалася моя ідея, і він скривився. Але він не хотів, щоб у мене виникли неприємності. Дорогою у Форкс я дивилася у вікно, притискаючи до голови подерту майку.

Мотоцикл виявився навіть кращим, ніж я думала. Я використаю його саме за призначенням. Я змахлювала й порушила власну обіцянку. Я поводилася як цілком безвідповідальна людина. Тепер я трошки жалкувала, що обидві сторони порушили свої обіцянки.

Зрештою, я розкрила таємницю виникнення моїх галюцинацій! Принаймні так мені здавалося. Найближчим часом я збиралася перевірити цю теорію. Може, мене швиденько відпустять із лікарні, і я зможу попробувати ще раз сьогодні ж.

Було б чудово ще раз так промчати на мотоциклі. Ще раз відчути, як вітер дме в обличчя, відчути швидкість і свободу… все це нагадало мені моє минуле життя: як він ніс мене на спині через густий ліс, не розбираючи дороги, — відчувши напад болю, я здригнулась і негайно урвала ці спогади.

— З тобою все гаразд? — запитав Джейкоб.

— Ага, — я постаралася, щоб мій голос звучав якомога переконливіше.