Розділ 17 Гостя

Гостя

Неприродно спокійна і безмовна, з великими чорними очима, зверненими до мене, невимовно вродлива, посеред кімнати на мене чекала моя незворушна гостя.

Мої ноги затремтіли, коліна ледь не підкосилися, і я мало не впала. Тоді я кинулася до неї.

— Алісо, о Алісо! — заплакала я, падаючи на неї. Я й забула, яка вона тверда; здавалося, наче я з розбігу вдарилася головою об бетонну стіну.

— Белло? — в її голосі відчувалося полегшення у поєднанні зі здивуванням.

Я щосили її пригорнула, задихаючись від аромату її шкіри. Його не можна було ні з чим переплутати — не просто приємний чи квітковий, цитрусовий чи мускусний. Жодні парфуми в світі не можуть з ним зрівнятися. Моя пам’ять не могла точно відтворити його.

Я й не помітила, як напад ядухи переріс у щось інше — я не усвідомила, що плачу, поки Аліса не притягнула мене до канапи у вітальні й не всадовила собі на коліна. Я наче сиділа на холодному камені, але він приємно огортав моє тіло. Вона ніжно погладжувала мене по спині, чекаючи, поки я заспокоюся.

— Я, я… Вибач, — промимрила я. — Просто… Я така щаслива… що знову бачу тебе!

— Нічого, Белло. Все гаразд.

— Так, — вигукнула я. І цього разу так воно й було. Аліса зітхнула.

— Я й забула, яка ти емоційна, — сказала вона несхвально.

Я подивилася на неї заплаканими очима. Шия Аліси була напружена, вона відхилилася від мене якомога далі, міцно зціпивши зуби. Її очі були чорні мов смола.

— Ой, — видихнула я, щойно втямивши, в чому справа. Вона зголодніла. А я пахла так апетитно. Минуло чимало часу відтоді, коли я думала про таке. — Вибач.

— Це моя провина. Я давно не полювала. А я не повинна була доводити себе до такого стану. Але сьогодні я дуже поспішала, — вона пильно подивилася на мене. — До речі, ти не хочеш пояснити мені, як ти вижила?

Це запитання одразу подіяло на мене як заспокійливе, і я припинила схлипувати. Я миттю здогадалася, що трапилося і чому Аліса тут.

Я голосно ковтнула.

— Ти бачила, як я впала.

— Ні, — не погодилася вона, її очі звузилися. — Я бачила, як ти скочила.

Я міцно стиснула губи, намагаючись придумати не зовсім безглузде пояснення.